zv yazok poezii nekrasova z narodnoyu poeziyeyu nekrasov mikola - Шкільний Всесвіт

Вірші й поеми Н. А. Некрасова являють собою справжню енциклопедію російського життя 50 — 70 — х років XIX століття. У них встають яскраві картини сільського й міського побуту. Найбільш значними поемами Некрасова є ті, у яких він оспівує народне життя. Багато хто його вірші стали народними піснями

У чому ж секрет такого чудового успіху його поетичних добутків? Напевно, у тім, що Некрасов завжди прагнув створювати добутку про народ і для народу. Для досягнення своєї мети він звертався до духовних скарбів, створеним самим народом

Таким скарбом з’явилося для поета усна народна творчість, у якому, як у дзеркалі, відбивається духовне життя народу, його думки, надії, побут. Некрасов називав народну поезію «сховищем російських народностей». До художньої творчості народу поет зверталася протягом всього . життя Про цьому красномовно говорять такі його добутки, як «Коробейники» (1861), «Мороз, Червоний ніс» (1863), «Зелений Шум» (1862), «Кому на Русі жити добре» (1863 — 1877) і др.

Справжній зразок народної мелодійності ми бачимо в поемі «Коробейники». При її нехитрому сюжеті в ній стільки істинно народного поетичного молодецтва й молодецтва. Початок її: «Ой, повна, повна коробушка!» — стало народною піснею. У ній багато вірних замальовок народного побуту, народних типів. Особлива цінність цієї поеми Некрасова полягає в тім, що вперше була почата спроба створення народної епопеї, що так довго шукали російські поети, починаючи від Ломоносова

Жанр поеми знайшов у Некрасова безпосередньо народний російський зміст, народну наспівність, з надзвичайно вдалою обробкою фольклору. У поемі «Мороз, Червоний ніс» не просто розповідається про селянську родину, про те, як Дар’я втратила чоловіка, горювала з голодними дітьми й замерзала в лісі, коли поїхала за дровами. Метою добутку було відтворення народного життя в узагальненому виді

Три тяжкі частки мала доля,

И перша частка: з рабом повінчатися,

Друга — бути матір’ю сина раба,

А третя — до труни рабові покорятися…

Візерунки народної поезії тут не просто поетичні прикраси: вони сприяють створенню яскравих виразних картин: «Не вітер бушує над бором…, Мороз воєвода дозором обходить владенья свої». Справжньою вершиною творчості Некрасова, реалізацією задуму розповісти про життя російського народу з’явилася його поема «Кому на Русі жити добре».

Сюжетний зміст поеми — епопеї «Кому на Русі жити добре » будується на фольклорній основі. За законами «ходіння» за правдою, за святою істиною відправляються в шлях «сім мужиків». Поема написана білим віршем. Вона збиралася автором «по слівцю » протягом двадцяти літ

У поемі два плани: казковий і реальний. Місце дії — не Росія, а Русь — поняття, що включає в себе старожитні часи. Разом з тим семеро мужиків — це післяреформені селяни. Є в поемі й казковій пташці, і скатертина — самобранка. Поет був глибоким знавцем народної творчості. При написанні поеми він дбайливо використовував багато усних поетичних матеріалів, а також збірники народних казок, пісень, голосінь, загадок, прислів’їв і приказок, зібраних великими вченими його часу. Тому в поемі велика кількість народних загадок, приказок, пісень

Елементи казкової фантастики, наявні в поемі, не перешкодили їй залишитися реалістичним добутком, правдиво й повно показує всі сторони сучасної Некрасову дійсності. Поет використовує характерний для народної творчості прийом у зачині поеми. Для посилення враження Некрасов прибігає до прийому багаторазового повтору — при зустрічі з кожною новою особою мандрівники повторюють, хто вони, звідки родом і про що посперечалися

Повтор — частий прийом усної народної поезії, і Некрасов ним користується в багатьох місцях поеми. Майже цілком на матеріалі народної творчості побудована друга частина поеми — «Селянка». У неї майже без змін увійшли пісні: «Мій осоружний чоловік піднімається », «Спиться мені, младенькой, дрімається» і ін. На основі записів фольклору створені обіги дівчини — нареченої до нареченого: «Ти стань — ка, добрий молодець, проти мене прямехонько», і плач матері по видаваній заміж дочці, скорботний плач матері по померлій дитині:

Ой, плотнички — работнички!

Який ви будинок побудували

Сыночку моєму?

Народно — поетичні матеріали, уведені в поему, стали природними складовими її елементами. Це трапилося тому, що Некрасов дивно вірно вгадав дух народної поезії, і тому, що його власна поетична манера була справді народною. Внутрішня близькість між творчістю народу й поезією Некрасова виявилася настільки тісної, що багато пісень, створені їм за зразком народних: «Весела», «Голодна», «Солона», «Солдатська » і ін. увійшли в пісенний репертуар народу

Народно — пісенні мотиви, що пронизують вся творчість Некрасова, є найважливішою відмітною рисою його поезії. Його вірші нерідко виростали з народних пісень і так правдиво передавали напрям думок і характер почуттів народу, що самі часто входили в пісенний побут народу. Дотепер співаються некрасовские вірші з поеми «Коробейники»: «Ой повний, повна коробушка… », романс «Що ти жадібно дивишся на дорогу…» і інші, які сприймаються як народні пісні