zmist rozpovidi nosova zhive polum ya nosov yevgenij - Шкільний Всесвіт

(1 варіант)

Євгеній Іванович Носов належить до покоління тих російських письменників двадцятого століття, які пережили війну, перенесли всі тяготи воєнного часу, тому тема подвигу, миттєво прожитої життя для нього особливо актуальна. У розповіді письменника «Живе полум’я» повествуется про занадто швидке цвітіння маків і тих асоціацій, які виникли в головної героїні добутку, тітки Оли, що спостерігає яскраву, але нетривале життя цих квітів

Е. И. Носов назвав свою розповідь «Живе полум’я». Саме через назву добутку письменник передала своє відношення до зображуваного й звернув увагу читача на ключовий епізод розповіді

Описуючи цвітіння маків, автор використовує різні художні засоби: колірні епітети («запалені смолоскипи з живими, що весело палахкочуть на вітрі мовами полум’я», «напівпрозорі червоні пелюстки»), незвичайні метафори («те спалахували тремтливо — яскравим вогнем, то наливалися густим багрянцем», «варто тільки доторкнутися — відразу обпалять»), ємні порівняння («Маки зліпили своєю бешкетною, палючою яскравістю, і поруч із ними померкли, потьмяніли всі ці паризькі красуні, левині зевы й інша квіткова аристократія»). albion gold Життя квітки швидкоплинне: «Два дні буйно полум’яніли маки. А на результаті другої доби раптом обсипалися й згасли».

Така коротка, але повна сили життя маку асоціюється в тітки Оли з долею власного сина Олексія, що «загинув, спікірувавши на своєму малюсінькому «яструбку» на спину важкого фашистського бомбардувальника».

В основі назви розповіді незвичайна метафора, що характеризує не тільки колір маку, червоний, як вогонь, але й дуже швидку, як полум’я, життя квітки. Письменник як би пропонує читачеві задуматися над моральною сутністю життя, прожити яскраво, не лякатися труднощів, переборювати обставини. buy albion silver Автор змушує прагнути не до безликого існування, а до життя, повної глибокого змісту

Таким чином, у назві укладений основний зміст розповіді Е. И. cheap albion gold Носова, його філософська глибина

(2 варіант)

Поруч із будиночком тітки Оли клумби. buy albion gold Багато тут квітів: «маттиол — скромних нічних квіток, що залучають до себе не яскравістю, а ніжно — гіркуватим ароматом, схожим на захід ванілі», «жовто — фіолетових анютиных вічок», «багато й інших знайомих і незнайомих квітів». А посередине клумби герой — оповідач без дозволу господарки посіяв маки. Не хотіла тітка Оля їх сіяти: «овоч», «на грядках разом з луком і огірками сіяють», «кольором він усього два дні буває», «пихнув і відразу згорів», потім «стирчить ця сама стукалка й тільки вид псує». Автор нагадав господарці стародавню пісню: «А чоло в неї, точно мармур, білий. // А щоки горять, начебто маків колір». Не зрячи за старих часів пісню склали, є щось заворожливе в цьому «маковому кольорі». Щоб не кривдити постояльця, три квітки тітка Оля все — таки залишила. Маки дали бутони й розцвіли: «Видали маки походили на запалені смолоскипи з живими, що весело палахкочуть на вітрі мовами полум’я. Легкий вітер ледве колихав, сонце пронизувало світлом напівпрозорі червоні пелюстки, отчого маки те спалахували тремтливо — яскравим вогнем, то наливалися густим багрянцем. buy albion gold Здавалося, що, варто тільки доторкнутися — відразу обпалять!». cheap albion gold Дійсно, усього два дні «буйно полум’яніли маки», тільки без них «на пишних клумбах… стало порожньо».

— От і всі, — сказав я голосно, з почуттям ще не остиглого замилування

— Так, згорів… albion silver — зітхнула, немов по живій істоті, тітка Оля. — А я якось раніше без уваги до маку — те цьому. Коротка в нього життя. cheap albion silver Зате без оглядки, на повну силу прожита. І в людей так буває…

Виявляється, син тітки Оли загинув на фронті, спікірувавши на малюсінькому літаку на спину важкого фашистського бомбардувальника…

Тітка Оля змінила свою думку про маки, і тепер на клумбах «палахкотав великий килим маків. Одні обсипалися, роняючи на землю пелюстки, точно іскри, інші тільки розкривали свої вогненні мови. А знизу, з вологої, повної життєвої сили землі, піднімалися всі нові й нові туго згорнуті бутони, щоб не дати згаснути живому вогню».