zlochin raskolnikova jogo prichini j zmist dostoyevskij fedir - Шкільний Всесвіт

Головний герой роману Родіон Розкольників — незвичайний злочинець. Свій злочин — убивство лихварки Алены Іванівни — він робить під впливом створеної їм філософії. Філософія ця була вистраждана Раскольниковым, і своїм злочином він хотів підтвердити її правильність у своїх очах і в очах інших людей. Тому психологічний аналіз стану злочинця до й після здійснення злочину в романі тісно пов’язаний з аналізом теорії Раскольникова, що представляється Достоєвському «знаменьем часу».

Родіон Розкольників — студент, змушений через відсутність засобів залишити навчання. Його мати щосили намагається допомогти йому, але вона сама живе дуже бідно. Сестра Раскольникова, Дуня, улаштовується гувернанткою в родину багатих поміщиків, які всіляко принижують її. Розкольників глибоко страждає від голоду й убогості. Він усвідомить, що не тільки він сам, але й тисячі інших людей приречені на вбогість, безправ’я й ранню смерть. Це розуміння породжує в ньому постійну й напружену роботу думки, спрямовану на пошуки виходу зі сформованого несправедливого положення речей

Однак головною причиною його злочину стали не горі й убогість. «Якщо б тільки я зарізав з того, що голодно був… те я б тепер… щасливий був», — говорить він після виконання свого страшного задуму. Головною же причиною послужила створена їм теорія. Міркуючи про причини існуючої нерівності й несправедливості, Розкольників доходить висновку, що існує різке розходження між двома категоріями людей. У той час як величезна кількість людей мовчазно й покірно підкоряються всьому, що підносить їм життя, деякі — «незвичайні» люди — є справжніми двигунами історії людства. При цьому вони зухвало порушують загальновизнані норми моралі й не зупиняються перед злочином для того, щоб нав’язати людству свою волю. Сучасники проклинають цих людей, але нащадки визнають їхніми героями. Розкольників не тільки обміркував цю ідею, але навіть виклав її в газетній статті за рік до здійснення вбивства. Виникають питання, які Розкольників формулює так: « чиВоша я, як всі, або людина?». « чиТварина я тремтяча або право маю?»

Він прагне протиставити себе «звичайним», рядовим людям. Розкольників не хоче, подібно більшості людей, мовчазно коритися й терпіти. Але звідси, на його думку, можливий лише один висновок — він повинен довести собі й навколишньої, що він не «тварина тремтяча», а природжений «владар долі», що має право переступати моральні закони. Цей висновок і приводить Раскольникова до його злочину, що він розглядає як випробування, необхідне для того, щоб визначити, чи належить він до породи «незвичайних» людей або йому залишається коритися й терпіти, як іншим, слабким натурам

Своїм злочином Розкольників кидає виклик миру соціальної нерівності й придушення людської особистості. Однак він не усвідомлює, що його «ідея» тільки зміцнює нелюдськість існуючого порядку речей. Його протест суперечить сам собі, оскільки він припускає право одних людей диктувати іншим свою волю. Останні ж змушені бути пасивними об’єктами їхніх дій. Це протиріччя й становить трагічну помилку, що лежить в основі філософії Раскольникова. У ході розвитку подій він на особистому досвіді переконується, що його бунт проти існуючої нелюдськості сам носить нелюдський характер, веде до моральної загибелі особистості. Раскольникову вдається зробити задумане вбивство. Але цей учинок приводить до іншого результату, чим той, котрого він очікував. Він переконується в тім, що мораль «незвичайних» людей, що так залучала його до здійснення злочину, виявилася йому не під силу. Щиру красу й моральність Розкольників тепер бачить не в тих людях, які ставлять себе вище звичайних, рядових людей, а в ті, хто, подібно Соні Мармеладовой, серед голоду й принижень зберігають у своїй душі віру в життя й глибоку відразу до зла й насильства

Таким чином, Достоєвський приводить свого героя до розуміння дуже важливих істин, що полягають у тім, що гординя грішна, що закони життя не підкоряються законам арифметики й що людей не судити треба, а любити, приймаючи їх такими, якими їх створив Бог