23 - Шкільний Всесвіт

Відомі на сьогодні дослідження та джерела не дають змоги повністю розкрити багатогранну діяльність Захарії Копистен-ського як архімандрита. Хоча в історію Києво-Печерської лав­ри він увійшов продовжувачем просвітницької діяльності, роз­початої Єлисеєм Плетенецьким.

Підсумовуючи, ми можемо виокремити такі питання:

– дотримання статуту основ монастирського життя. Своє бачення взаємовідносин у монастирі Захарія Копистенський ви­клав у «Поучении Аввы Дорофея»: «О начальствующіе! Внемли-те себе, суд оный пред лицом имеюще страшный …житіем общем монастыри свои устрояйте и нелицемирно с братіею своею об-щайтеся. Житію бо монашескому начаток иоснова община би. – О иночуствующіе! внемлите себе, да последуете наказанію отец ваших – житіе общее возлюбите; лучше бо нам маловременную скорбь чрева и гртани сухоту претерпети, дабы (за сіе) общежи-тели святых в небесех насладитися» [12, с. 284]. Відомо, що на 1625 р. умонастирі проживало 897 ченців [31, с. 68];

– проповідницька діяльність. До проповіді Слова Божого Захарія Копистенський підходив надзвичайно відповідально, через що під час його перебування на архімандрії була встанов­лена цензура проповідей, без дозволу якої «проповедати и бого-словити в церквах» ніхто не міг [18, с. 285]. Зразком на той час стали проповіді, виголошені Захарією Копистенським у зв’язку зі смертю Єлисея Плетенецького: «Казанье на честном погребе блаженного мужа и превелебного отца, Кир Елисея в іеросхимомонасех Евфимія Плетенецкого, Архимандрита мо-настыря Печерского-Кіевского представленного в року 1624, в Октобру дня 29, през ієромонаха Захарію Копыстенского, тог-ды наречоного, а теперь милості Божіею Архімандрита того же

76

Монастыря Печерского Кіевского, творенное и проповиданное» (1625) та «Омилія албо казанье на роковую память в Бозе веле-бного блаженной памяти отца Єлисея в схиммонасех Евфимія Плетенецкого» (29.11.1626). Названі проповіді спонукали ві­руючих задуматися над швидкоплинністю життя. Для дослід­ників цінним є те, що ці проповіді досить важливі як історичні джерела: у них подано немало відомостей про Єлисея Плетене-цького, його освітню діяльність як архімандрита Києво-Печерської лаври, зокрема о. Захарія зробив наголос на ролі Єлисея Плетенецького в заснуванні Лаврської друкарні;

– відстоювання архімандритом автономії Києво-Печерської лаври. Встановлено, що 26 червня 1626 р. Захарія Копистенсь-кий представив на митрополичий суд грамоти патріархів Миха-їла і Рафаїла, що затверджували за Києво-Печерською лаврою право ставропігії. о. Захарія виступив проти Мелетія Смотриць-кого, який випросив у Константинопольського патріарха грамо­ту на знищення ставропігійських монастирів і братств. Захарія Копистенський переконав митрополита Йова Борецького: «чес-тно принять… лаврскія привиллегіи на ставропигію, и занести их в книги своего духовного суда …» [17, с. 286—287]. Захарія Копистенський надавав допомогу Києво-Миколаївському, який відомий із XI ст., та св. Пустинно-Микільському монастирям;

– благодійницька дільність архімандрита. Афанасій Ка-льнофойський назвав прізвище Захарії Копистенського у «Те-ратургимі» серед інших 190 найвідоміших імен добродійників та опікунів святого монастиря Печерського [5, с. 76];

– видавнича діяльність. Отримавши сан архімандрита, Захарія Копистенський не залишив видавничу справу. Із о. За-харією продовжували працювати Памва Беринда і Тарасій Зе-мка, які були головними його помічниками у Лаврській друка­рні, монах Стефан Зизаній, про якого в «Палінодії…» Захарія Копистенський написав: «в Грецком и Словенском языку муж учоный велце» [1, с. 913]. Допомагав Захарії у видавничих справах Лаврентій Зизаній. Він підготував «Великий Катехі­зис», але в зв’язку з подіями у Вітебську 1623 р. (вбивство по­лоцького владики Іосафата Кунцевича) «Катехізис» не видали [27, с. 175]. У 1624 р., ще як ієромонах, Захарія Копистенсь-кий зробив переклад із грецької мови і з деякими доповнення­ми видав з передмовою «Номоканон, сиречь Законоправилник, имея по сокращенію правил Святых Верховных Апостолов и Святых Вселенских Седми Соборов и Поместных некиих», ко-

77

Декс церковного права, що ґрунтувався на канонічному праві Східної Церкви. Виданий «Номоканон» 25 листопада 1624 р. [32, с. 1049—1055; 8, с. 106].

У 1625 р. Захарія Копистенський видав із передмовою «Андрея архиепископа Кесаріа Каппадокійскіа толъкованіе на Апокаліпсис», оскільки правка була зроблена за життя Єлисей Плетенецького, то, видавши книгу, Захарія ще раз склав шану своєму вчителю і пораднику. Видання книги він присвятив Григорію Долмату.

Останньою прижиттєво виданою працею Захарії Копистен-ського була «Тріодь пісна» («Тріодь, си есть Трипесниц св. ве-ликіе Четыредесятними от Еллинского изследованной, благос-ловеніем же и всем тщаніем преподобного отца нашого Кир За-харіи Копыстенского»). У передмові архімандрит Захарія зве­рнув увагу на потрібність книги Церкві, згадав ще раз про Єли-сея Плетенецького, який заснував Лаврську друкарню, а та­кож написав: «усердно молю вас о священиі и православіи, о мне ныне болном, пишущем сіа, молите» [8, с. 174]. Передмо­ва писана 17 лютого 1627 р., трохи більше місяця до дня смерті о. Захарії. Процитовані вище слова стали своєрідним заповітом Захарії Копистенського, який все своє життя присвятив слу­жінню Богу та зміцненню Православної Церкви. «Тріодь піс­на» мала досить розкішне оформлення: багато заставок, ініціа­лів, кінцівок; близько сотні мініатюр. У передмові архіманд­рит Захарія звернув увагу також на те, що над виданням «Тріо­ді пісної» працювало багато людей: «Пріймите убо любезно сію святую Книгу, многим трудом и художне изданную» [8, с. 174].