Вірогідно, що у 1611-1614 рр. Захарія Копистенський побував у низці монастирів: Дорогобузькому, Городка, на Підля-шші, у землі Більській, у Ботках, Медині, у Кам’янці [1, с. 991]. На думку І. З. Мицька, просвітник, як і інші культурно-освітні діячі Львова та Підгір’я, внаслідок переслідувань польсько-католицькими колами та церковною ієрархією, змушений був переїхати до Вільно — Столиці Великого князівства Литовського [13, с. 10]. Однак документальних підтверджень перебування Захарії у Вільно нами не виявлено. Хоча, можливо, саме під час поїздки він ознайомився з «Книгою про віру», виданою у Вільно 1602 р., а у 1620 р. книга з такою назвою була
71
Видана Лаврською друкарнею. Вважаємо, що досить суперечливим є твердження, що у 1602 р. Захарія Копистенський видав у Вільно «Про образи», «Про святу Трійцю» під псевдонімом Азарія [6, с. 34]. На наше переконання, на той час він ще був учнем Острозької школи. Після 6 травня 1614 р. Захарія на деякий час прибув до Львівського Успенського братства, де ознайомився з листом Олександрійського патріарха Кирила Лукаріса від 26 квітня 1614 р. [22; 1, с. 830].
На початку 1616 р., хоча Іван Огієнко вважав, що це було десь у 1615 р. [23, с. 264], Захарія залишає Західну Україну та їде до Києва, куди його на службу до Печерської лаври запросив Єлисей Плетенецький. Саме він відіграв важливу роль у становленні Захарії Копистенського як церковного діяча, вченого богослова та письменника, про що Захарія неодноразово наголошував у своїх працях. Найбільше інформації про Єлисея Плетенецького, як архімандрита Лаври, міститься у проповідях Захарії Копистeнського [24, с. 40].
Про перебування Захарії в Києві – початок 1616 р. – свідчить перший відомий документ: вписування до книги Києво-Богоявленського ставропігійського братства за 1616—1631 рр.: «Во иноцех Захарія Копистенскій исповедник, яко и ненавидя-щи злое прилепляющеся благому, составленое в Кіевеграде братство пріимаю и облобизаю, повинующеся Апостолу глаго-лющу: братолюбіем же друг к другу лыбезни. На сіе же и руку мою подписую. Писал дня 4 Генваря по старому правдивому року 1616» [12, Додаток, с. 4]. Разом із Захарією до братства вступив також ієромонах Тарасій Левович Земка (?—13.09.1632) [12, Додаток, с. 4], який підтримував Захарію до останніх днів його життя. За Б. Струмінським, Захарія по приїзду до Київської братської школи був «адміністратором Гулевичівни» [10, с. XXV]. Однак підтверджень цій інформації ми не відшукали.
Єлисей Плетенецький зібрав до Лаври людей, які були добре обізнані з друкарською справою, зокрема, Стефана Беринду, Лаврентія Зизанія-Тустановського, Філофея Кизаревича, Олександра Митуру, Тимофія Олександровича Вербицького, Тимофія Петровича, Андрія Миколайовича, Андрія Наумовича.
Зазначимо, що літературну діяльність Захарія Копистен-ський у Києво-Печерській лаврі розпочав із редагування та коректування православних публікацій. З одинадцяти видань Лаврської друкарні часів Єлисея Плетенецького Захарія Копи-72
Стенський був автором одного, а до чотирьох – написав передмови [25, т. 7, с. 584—585].
Першим виданням Лаврської друкарні був «Часослов» (1617), у якому на той час була велика потреба, оскільки він вивчався в школах. Хоча Єлисей Плетенецький хотів першою книгою друкарні Києво-Печерської лаври бачити «Анфоло-гін», який уже був підготовлений до друку, та на прохання киян спершу видали «Часослов». Він був видрукуваний із передмовами Єлисея Плетенецького та Захарії Копистенського. Підпис під передмовою архідиякон Захарія виконав монограмою
(Архідиякон Захарія Копистенський) [8, с. 12].
Передмова до «Часослова» доводить, що до Київського братства Захарія Копистенський вступив досить освіченою людиною, у т. ч. і в релігійних догматах. Серед авторів, на яких посилався Захарія у передмові, були давньогрецький історик Плу-тарх і латиномовний письменник Макробій.
З 1619 р. почалась творча співпраця Захарії Копистенського та Памви (у миру – Павло) Беринди (між 50—70 рр. XVI ст.— 13.07.1632). До Києва останнього запросив архімандрит Лаври для роботи над «Анфологіном». Захарія Копистенський, як архідиякон, і Памва Беринда, як архімонах, відредагували «Ан-фологін» («Трефологін»), переклад якого на слов’яно-руську мову виконав ігумен Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря Йов Борецький. Разом вони готували до видання «Бесіди на 14 послань…» [8, с. 100]. Захарія Копистенський так написав про Памву Беринду: «… Ретельний в Божих писаннях і в справі сій (друкарстві. – П.С.) розуміється» [8, с.53].
Вважаємо, що в ті роки З. Копистенський познайомився з Лео-нтієм Карповичем (у миру – Лонгин; близько 1580—1620/1626?), який виступав проти унії.
Близько 1619 р. до Києва прибув Лаврентій Зизаній-Тустановський (60-і рр.—1634). У співпраці з Захарією Копис-тенським було видано «Беседы на 14 посланій…» (1623) та «Святого отца Андрея Архієпископа Кесарія Капподійскіа то-лкованіе на апокалипсіс» (1625). У другій передмові до «Бесід на 14 послань…» (29.03.1623) Захарія Копистенський написав, що важлива роль у їх виданні належить Лаврентію Зизанію-Тустановському, вчителю та пресвітеру, який добре знав гре-