ЗАХАРІЯ КОПИСТЕНСЬКИЙ — Часть 3 | Бібліотека української мови та літератури

Вірогідно, що у 1611-1614 рр. Захарія Копистенський по­бував у низці монастирів: Дорогобузькому, Городка, на Підля-шші, у землі Більській, у Ботках, Медині, у Кам’янці [1, с. 991]. На думку І. З. Мицька, просвітник, як і інші культурно-освітні діячі Львова та Підгір’я, внаслідок переслідувань поль­сько-католицькими колами та церковною ієрархією, змуше­ний був переїхати до Вільно — Столиці Великого князівства Литовського [13, с. 10]. Однак документальних підтверджень перебування Захарії у Вільно нами не виявлено. Хоча, можли­во, саме під час поїздки він ознайомився з «Книгою про віру», виданою у Вільно 1602 р., а у 1620 р. книга з такою назвою була

71

Видана Лаврською друкарнею. Вважаємо, що досить супереч­ливим є твердження, що у 1602 р. Захарія Копистенський ви­дав у Вільно «Про образи», «Про святу Трійцю» під псевдоні­мом Азарія [6, с. 34]. На наше переконання, на той час він ще був учнем Острозької школи. Після 6 травня 1614 р. Захарія на деякий час прибув до Львівського Успенського братства, де ознайомився з листом Олександрійського патріарха Кирила Лукаріса від 26 квітня 1614 р. [22; 1, с. 830].

На початку 1616 р., хоча Іван Огієнко вважав, що це було десь у 1615 р. [23, с. 264], Захарія залишає Західну Україну та їде до Києва, куди його на службу до Печерської лаври запро­сив Єлисей Плетенецький. Саме він відіграв важливу роль у становленні Захарії Копистенського як церковного діяча, вче­ного богослова та письменника, про що Захарія неодноразово наголошував у своїх працях. Найбільше інформації про Єлисея Плетенецького, як архімандрита Лаври, міститься у пропові­дях Захарії Копистeнського [24, с. 40].

Про перебування Захарії в Києві – початок 1616 р. – свід­чить перший відомий документ: вписування до книги Києво-Богоявленського ставропігійського братства за 1616—1631 рр.: «Во иноцех Захарія Копистенскій исповедник, яко и ненавидя-щи злое прилепляющеся благому, составленое в Кіевеграде братство пріимаю и облобизаю, повинующеся Апостолу глаго-лющу: братолюбіем же друг к другу лыбезни. На сіе же и руку мою подписую. Писал дня 4 Генваря по старому правдивому ро­ку 1616» [12, Додаток, с. 4]. Разом із Захарією до братства всту­пив також ієромонах Тарасій Левович Земка (?—13.09.1632) [12, Додаток, с. 4], який підтримував Захарію до останніх днів його життя. За Б. Струмінським, Захарія по приїзду до Київської братської школи був «адміністратором Гулевичівни» [10, с. XXV]. Однак підтверджень цій інформації ми не відшукали.

Єлисей Плетенецький зібрав до Лаври людей, які були доб­ре обізнані з друкарською справою, зокрема, Стефана Беринду, Лаврентія Зизанія-Тустановського, Філофея Кизаревича, Оле­ксандра Митуру, Тимофія Олександровича Вербицького, Ти­мофія Петровича, Андрія Миколайовича, Андрія Наумовича.

Зазначимо, що літературну діяльність Захарія Копистен-ський у Києво-Печерській лаврі розпочав із редагування та ко­ректування православних публікацій. З одинадцяти видань Лаврської друкарні часів Єлисея Плетенецького Захарія Копи-72

Стенський був автором одного, а до чотирьох – написав перед­мови [25, т. 7, с. 584—585].

Першим виданням Лаврської друкарні був «Часослов» (1617), у якому на той час була велика потреба, оскільки він вивчався в школах. Хоча Єлисей Плетенецький хотів першою книгою друкарні Києво-Печерської лаври бачити «Анфоло-гін», який уже був підготовлений до друку, та на прохання ки­ян спершу видали «Часослов». Він був видрукуваний із перед­мовами Єлисея Плетенецького та Захарії Копистенського. Під­пис під передмовою архідиякон Захарія виконав монограмою

(Архідиякон Захарія Копистенський) [8, с. 12].

Передмова до «Часослова» доводить, що до Київського брат­ства Захарія Копистенський вступив досить освіченою люди­ною, у т. ч. і в релігійних догматах. Серед авторів, на яких поси­лався Захарія у передмові, були давньогрецький історик Плу-тарх і латиномовний письменник Макробій.

З 1619 р. почалась творча співпраця Захарії Копистенського та Памви (у миру – Павло) Беринди (між 50—70 рр. XVI ст.— 13.07.1632). До Києва останнього запросив архімандрит Лаври для роботи над «Анфологіном». Захарія Копистенський, як ар­хідиякон, і Памва Беринда, як архімонах, відредагували «Ан-фологін» («Трефологін»), переклад якого на слов’яно-руську мову виконав ігумен Свято-Михайлівського Золотоверхого мо­настиря Йов Борецький. Разом вони готували до видання «Бесі­ди на 14 послань…» [8, с. 100]. Захарія Копистенський так напи­сав про Памву Беринду: «… Ретельний в Божих писаннях і в справі сій (друкарстві. – П.С.) розуміється» [8, с.53].

Вважаємо, що в ті роки З. Копистенський познайомився з Лео-нтієм Карповичем (у миру – Лонгин; близько 1580—1620/1626?), який виступав проти унії.

Близько 1619 р. до Києва прибув Лаврентій Зизаній-Тустановський (60-і рр.—1634). У співпраці з Захарією Копис-тенським було видано «Беседы на 14 посланій…» (1623) та «Святого отца Андрея Архієпископа Кесарія Капподійскіа то-лкованіе на апокалипсіс» (1625). У другій передмові до «Бесід на 14 послань…» (29.03.1623) Захарія Копистенський написав, що важлива роль у їх виданні належить Лаврентію Зизанію-Тустановському, вчителю та пресвітеру, який добре знав гре-