32 - Шкільний Всесвіт

Леонід Глібов увійшов до української літератури як неперевершений майстер байки. У своїх байках він гостро викривав людські вади через образи тварин. Однією з таких байок є байка «Лисиця-жалібниця». Образ Лисиці — це яскрава алегорія, через яку автор гостро засуджує лицемірних людей, що заради своєї власної вигоди ладні йти на найбрудніші вчинки.

На початку байки Лисиця змальована доброю, справедливою твариною, але за гарними, улесливими словами криється підступний, підлий хижак. Живучи в затишному гаю, вона засуджує котів за те, що ті не задумуючись, можуть з’їсти маленьких пташенят, але сама мріє про те саме:

Ох, — каже, — як не гріх котам

Таких малесеньких, безвинних не жаліти!

І їм же хочеться на світі жити…

Усі її слова є лише солодкою брехнею, за якою вона ховає свою потворну сутність. Як тільки з’являється можливість добитися свого — з’їсти маленьких пташенят, вона не задумуючись, робить це. Усе, що вона казала раніше, забуте:

Аж пташки із гнізда додолу якось ляп —

Лисичка зараз хап та хап:

Прехорошенько всіх поїла…

До таких людей ніколи не виникне довіра, такі люди не мають друзів. Узагалі, я вважаю, що не завадить провчити таких людей, щоб у них не виникало бажання так поводитися з іншими. Від таких людей треба просто відвертатися. І байка саме вчить нас не брати прикладу з таких, як ця Лисиця.