122 - Шкільний Всесвіт

«Знання робить життя красним», — так стверджує народна мудрість. Із цим важко не погодитись, проте далеко не кожна людина мала змогу вчитися за часів наймицтва.

Головний герой оповідання «Школяр» також дуже хотів вчитися, але життя склалося зовсім по-іншому. Знайомлячи читача з Миколкою, автор пише: «Воно й училось, нівроку йому. Страх яке до книжки було: Чита, одно чита… Ну й люблю це!» На заваді до навчання стали матеріальні нестатки, що панували в родині хлопчика. Сталося так, що Миколці не було чого взути, адже чоботи розірвалися. Але і це не зупинило хлопчика, він все одно побіг до школи. Цього разу Миколці пощастило — вчитель подарував йому чоботи. З новим взуттям мрії про навчання знову опанували думками маленького хлопчика. Щастю не було меж! Та недовго Миколка вчився. Його родину все більше і більше охоплювали злидні… Так і загубилися світлі мрії хлопчика про навчання: «Коло грубки хлопчик-поводир треться, теплого місця шукає, обірваний такий… Придивляється вчитель до хлопчика…

– Миколко, це ти?

– Я… — та скривився.

На жаль, злидні завадили Миколці здійснити свою мрію. Можливо саме він був би справжнім вчителем.