z yakoi moskvi bizhit chackij griboyedov oleksandr - Шкільний Всесвіт

Комедія «Горі від розуму» була написана після війни 1812 року, коли в багатьох освічених людей Росії з’явилися надії на зміни в житті російського суспільства. У першу чергу вони були пов’язані зі скасуванням кріпосного права. У цей час виникають декабристські суспільства. Іншому деяких декабристів був великий російський письменник і дипломат А. С. Грибоєдов

«Горі від розуму» — реалістичний добуток, де автор дає картину життя кріпак Москви XIX століття. Грибоєдов, створюючи образи московських «тузів», показує своє відношення до життя дворянської Москви. У комедії зіштовхуються дві епохи: «століття минулий», що не бажає змін, і «століття нинішній». Московське дворянство боїться передових ідей, глухо до всього нового. Цих людей Грибоєдов висміює за лицемірство, неосвіченість і бездушшя. Автор протиставляє їм Чацкого. Ця людина розумна й утворений. Він відкрито висловлює все, що в нього на душі. Обвинувальні промови Чацкого викликають гнів і збурювання фамусовского суспільства. Воно прагне не тільки принизити й образити, але й знищити гідної людини. Не знайшовши ні в кому співчуття й розуміння, Чацкий біжить із Москви

Чацкий залишає місто, де «будинку нові, а забобони старі». У Москві панують Фамусовы, Скалозуби й Хлестовы. Вони цінують у людині тільки багатство й знатність. Фамусов шукає для своєї дочки багатого нареченого:

Будь благенький, так якщо набереться

Душ тысячки дві родових,

Той і наречений

Він бачить Скалозуба чоловіком Софії, тому що він — «і золотий мішок, і мітить у генерали». Князь і княгиня Тугоуховские також займаються пошуками багатих наречених для своїх шести дочок. Княгиня говорить князеві, щоб він запросив Чацкого на вечір:

До нас на вечір, у четвер, проси скоріше Наталі Дмитрівни знайомого: геть він!

Коли ж довідається, що він не багатий, то кричить: «Князь, князь! Назад!» Фамусов захоплюється своїм дядьком, що «…на золоті едал, сто чоловік до послуг».

Чацкий біжить із дозвільної Москви. Життя Москви наповнена балами, розвагами, де процвітають пересуди й обжерливість:

Те бережешся, то обід:

Їли третя година, а в три дні не звариться!

Фамусов займається сніданками, обідами, крестинами. Московське барство дає руйнівні бали:

Хто хоче до нас подарувати, — изволь, Двері відімкнуті для званих і не кликаних

Навіть старезні старі й баби проводять життя в розвагах:

Поетем, матінка, мені прафо не під силу,

Коли — Нибуть я з пала та вмогилу.

Чацкий біжить із суспільства, де цінується не шляхетність і чесність, а догідництво й підлабузництво. Графиня Хлестова викриває Загорецкого:

Брехунець він, картяр, злодій. Я від нього всі двері на запор…

Але в той же час дякує йому за дві арапчонков:

Так майстер прислужити: мені й сестрі Парасці

Двох арапченков на ярмарку дістав

Молчалин зумів домогтися чина секретаря, дотримуючись завіту батька «догоджати всім людям без изъятья». Він уважає, що йому не потрібно мати свою думку, тому що «у чинах ми невеликих». Молчалин досягає положення в суспільстві догідництвом. Він виявляється в потрібнім місці й у потрібну годину. Молчалин «навшпиньках і не багатий словами». Чацкий зауважує:

Там моську вчасно погладить, Там впору картку втре. Чацкий залишає місто, де панують кріпосницькі порядки. Хлестова служницю не вважає за людину:

Від нудьги я взяла із собою Арапку — Дівку так собачку

Вели їх нагодувати ужо, дружочек мій,

Від вечері зійшли подачку

Дворяни — Кріпосники міняють вірних слуг на борзих собак. Від батьків і матерів віднімають дітей для кріпосного балету, а потім «розпродають поодинці». Навіть Софія змушує служницю не спати всю ніч, тому що приїжджає гість:

Учора просилася спати — відмова. «Чекаємо друга». — Потрібний око так очей. Не спи, покудова не скотишся зі стільця

Чацкий біжить із міста, де служать «особам, а не справі», на службу дивляться як на спосіб наживи. Фамусов говорить Чацкому: « Мабуть — Ка послужи». Сам же він, «досягши ступенів відомих», службою не цікавиться, а тільки підписує паперу:

А в мене, що справа, що не діло

Звичай мій такий: Підписаний, так із плечей геть.

Головна мета життя Скалозуба — за всяку ціну досягти генеральського чина:

Так, щоб чини добути, є багато каналів;

Про їх як щирий філософ я звужу:

Мені тільки б дісталося вгенералы.

Молчалин «дійде до ступенів відомих» своїм умінням мовчати. Фамусов оточив себе на службі родичами:

Ну як не порадеть рідному чоловічкові!

У Москві панує неуцтво й поклоніння перед всім іноземним. Фамусов уважає, що наука й утворення є злом:

Ученье — от чуму, ученість — от причина,

Що нині пущі, чим коли,

Божевільних розвелося людей, і справ, і думок

Княгиня Хлестова впевнена, що в інституті «…вправляються в розколах і безвір’ї». За словами Скалозуба, у ліцеях і гімназіях будуть учити «…по^ — нашому: раз, два». Своїх дітей вони вчать всьому іноземному, набираючи полки вчителів «числом поболее, ценою подешевше». Навіть французик з Бордоіль не почуває себе в Росії іноземцем:

Приїхав — і знайшов, що пещенням немає кінця;

Ні звуку російського, ні російської особи

Не зустрів, нібито в батьківщині, сдрузьями.

Чацкий залишає Москву, де панують неправда й лицемірство. Софія приховує свої відносини з Молчалиным від батька. Фамусов тайкома доглядає за Лізою. Загорецкий бреше по всякому приводі: «Почує дурниця й негайно повторює!» Бояться вони не дурних учинків, а того, «що стане говорити княгиня Марья Алексевна!» Софія віддає перевагу Молчалину, тому що він має достоїнства, які цінують у фамусовском суспільстві. Чацкий розійшовся в думках з фамусовским суспільством, він хоче змінити життя. Суспільство відчуває страх, тому Що Чацкий не самотно. Про брата Скалозуба говорять:

Чин випливав йому:

Він службу раптом залишив,

У селі книги став читатися

Родич княгині Хлестовой:

Чинів не хоче знати! Він хімік, він ботанік, Князі Федір, мій племінник

Чацкий залишає Москву, але він залишається непереможеним

У статті «Мильон роздирань» И. А. Гончарів писала: «Комедія «Горі від розуму» відрізняється моложавістю, свіжістю й більше міцною живучістю… Кожна справа, що вимагає відновлення, викликає тінь Чацкого…

Образ Чацкого залишається актуальним і в наш неспокійний час. І в наші дні є чесні, рішучі люди, які не можуть миритися з несправедливістю. Вони вступають у відкриту боротьбу із чиновниками й часто програють у цій нерівній боротьбі