yevgenij oleksandrovich evtushenko lirichnij poet evtushenko yevgenij - Шкільний Всесвіт

Євгеній Олександрович Евтушенко — популярнейший і широко відомий сучасний поет — народився в 1933 році в м. Зима Іркутської області в сімействі службовця. Після того, як закінчив десятилітку, навчався в Літературному інституті ім. А. М. Горького. Публікуватися став в 1949 році

Перша книга Евтушенко «Розвідники прийдешнього» стала перед читачем, коли поетові здійснилося 19 років. Із цього часу систематично виходять у світло його віршовані збірники, у яких він прагне виразити почуття зв’язку сучасності з історією, почуття зв’язку між окремою людиною й суспільством, між історичними подіями, що відбуваються в різних країнах миру. У творчості Е. Евтушенко знайшла своє відбиття поетична географія його поїздок по країні й за рубіж

Ім’я Евтушенко давно й міцно ввійшло в сучасну поезію. Більше того, воно широко поширилося в самому нашім житті серед людей різних поколінь, різних професій, різних поглядів на життя й різні літературні смаки. Велика популярність Евтушенко полягає не тільки у видатному поетичному даруванні, але й у тім уродженому почутті гражданственности, що нерозривно з почуттям часу. Він як поет товариський, небайдужий до людських доль, характерам, уміє знаходити ключ до душ замкнутих людей

Євгеній Евтушенко в основі своєї поет ліричний, поет, що пише від власної особи. Починав він у той період, коли для багатьох поетів існував як би один «ліричний герой», одноманітно й постійно ясний. В 1954 році поет виступив з віршем «Пролог». Цей вірш знаменувало собою новий поворот до більше пильного погляду на людський характер

Е. Евтушенко — поет часу, чуйно уловлювальний всі його головні впливи. І разом з тим він поет щоденності, поет негайного відгуку. У його поезії сусідять і радянський актор Євгеній Урбанский, і французька співачка Эдит Пиаф, і Стенька Разін, і Тиль Уленшпигель. Його творчість як поета, що розуміє своє призначення, невіддільно від почуття любові до Батьківщини:

Якщо буде Росія,

Виходить, буду і я

И як би на підтвердження цих рядків з’явилася інша книга «Катер зв’язку», що відбила це пізнання Батьківщини. Евтушенко не задовольняється вражаючим сюжетом, він насичує цей сюжет подробицями, які можна почерпнути лише в самому житті

Він створив галерею ліричних портретів, підтвердивши свій відомий рядок: «Людей нецікавих у світі ні». Любов’ю до людей поет виражає любов до Батьківщини. Не може не радувати інтерес поета до історії. Його поема «Казанський університет» пов’язана з минулим нашої Батьківщини

У його віршах шлях до улюбленого — це пошук сенсу життя, єдиного й неповторного щастя, шлях до себе. Евтушенко вміє розмовляти віршами, писати для людей, що володіють гарним слухом. У своїх віршах він вступає в духовний контакт із читачем. Його вірші відкриваються безпосереднім звертанням до друга, до улюбленого. До любовної лірики ставляться такі вірші, як «Улюблена, спи!..», «Ні, мені ні в чому не треба половини!».

Поет завжди хоче бути у своїх віршах об’єктивним. Він роз’ясняє свою точку зору дотошно, докладно, що нітрохи не применшує ні якості добутку, ні його поетичної пишноти

У віршах Евтушенко — творча активність сучасника. Поет відгукується на кожну подію логічного життя миру, вона пише про міжнародні форуми молоді й боротьбі за мир, про новобудови Сибіру й підйомі цілини в Казахстані, про війну у В’єтнамі й кубинській революції, про світовий спорт, науково — технічний прогрес і т. п.

Росія скорочує свою армію…

Дівчата гладять платтячка вгорошинку.

Хлопці їдуть,

И не бомби атомні —

Вибухають частівки під гармоніку

Своєю творчістю, у якому органічно з’єднався романтичний умонастрій сучасної молоді із серйозними роздумами про сенс життя, Евтушенко вписав істотний штрих у портрет покоління, що ввійшло в життя після Другої світової війни. Почуття й міркування поета про сьогоднішній день, особисто пережите надають його віршу неповторність і оригінальність

Не все в поезії Евтушенко однаково сильно й переконливо. Зокрема, читач не може не звернути увагу на дивну розмаїтість людських типів у його поемі «Братня ГЕС», але той же читач помітить і недостатню композиційну стрункість поеми, відсутність часом зв’язку між окремими її картинами й главами

Євгеній Евтушенко любить людей і пише про їх тепло й шанобливо (Нюшка, Крамер в «Братньої ГЕС», Марко Бернес у вірші «Він любив тебе, життя», Чуковський в «Вітрилі», Хикмет в «Серце Хикмета»).

Цивільний пафос властивий і прозаїчні добутки Е. Евтушенко (роман «Ягідні місця», 1981). Невід’ємною частиною літературної роботи письменника стали критичні й публіцистичні виступи, що склали збірники «Талант є чудо невипадкове» (1980) і «Точка опори» (1981).

Прозорливий поет — лірик Е. Евтушенко написав чимало віршів про любов і дружбу. Це автор знаменитих пісень » чиХочуть російські війни», «Біжить ріка», «У нашім місті дощ», «А сніг іде», «Вальс про вальс», «Поки вбивці ходять по землі», «Не поспішай», «Товариш гітара» і ін. На його слова композитор Д. Шостакович створив 13ю симфонію й симфонічну поему «Страта Степана Разіна».

Творчість Е. Евтушенко різноманітно не тільки в жанровому, але й у тематичному плані. Адресуючись до самих різних питань сучасності, поет у їх эстетическом висвітленні базується на традиції поезії А. Пушкіна, Н. Некрасова, В. Маяковського, А. Твардовского.