В. А. Жуковський є одним з поетів, які відкрили в поезії мир романтизму, що прийшов з Європи
Працюючи в новому напрямку автор створює нові образи, наповнені ніжністю й незвичайним, досі незвичним настроєм. Він експериментує із засобами художнього вираження, уміло виражає думки й почуття
У своїй пейзажній ліриці, поет малюючи природу, відбиває в ній настрій і почуття головного ліричного героя. Його елегії повні смутку й сумних міркувань…
Більш характерно це для двох віршів «Вечір» і «Море». Перша його елегія «Вечір» стає особливим досягненням в області поетичного мистецтва
У цьому вірші поет додав щось своїй, близькій і родинне кожній людині, часточку біографії. Російської поезії це виявилося в новинку. Раніше ніхто не відчував, що їхнього життя чимсь зв’язані споэзией.
В «Вечорі» явно прощупується сама особистість поета: всі думи, сподівання, переживання
Навіть у навколишній його природі запросто можна розпізнати відмітні ознаки його рідних місць. Також яскраво проглядається мотив смутку про збіглих, про короткий строк отмеренном кожному
Вірш повне барвистих епітетів і метафор, не дивлячись на наганяється грусть, що, приводить щиросердечний стан у гармонію. Російська вечірня природа, що оточує поета, подув ніжного вітру, трепетанье плакучої верби — все це робить вечір прекрасним, единит Жуковського сприродой.
Вірш «Море»–вірш про даремність спроб знаходження піднесених ідеалів, протиріччями між жорстокою реальністю й далеким не відчутним ідеалом. Особливість вірша в тім, що море є живим співрозмовником, майже відчутним випадковим перехожим. І ліричний герой коштує один на один з морем і розмовляє сним.
Романтичний герой спостерігаючи за морем, силкується розглянути його душу. От воно, прекрасне блакитне море, безтурботне, божественне… Але потім море зривається в бура. Воно метається рветься, як поранений звір, гуркоче…
Перед нами з’являється не просто картина бездушної стихії. Поет порівнює море з душею людини. Душу повна світла й тепла, як чисте й спокійне гладь морської води, а душу, повна, страждання й суми, терзається хвилями душі подібно, що розігралася бури
Море, як і душу людини прив’язано до земного непостійного життя, повної страждань, суму й втрат
Таємниця ліричного героя й моря одна на двох. Вони обоє шукають безтурботності й мріють знайти довгоочікуваний спокій. От тільки чи буде дане їм це?