ya prijshov ne suditi mir ale vryatuvati mir inshi roboti z rosijskoi literaturi - Шкільний Всесвіт

(Образ Христа в літературі ХХ століття)

Зображення Ісуса Христа в Російській літературі аж до ХХ століття практично відсутній. Випробовуючи трепетне, побожне відношення до Бога, що заставлялося з дитинства релігійним вихованням, письменники довгий час не зважувалися втілювати його образ на папері. Першим, хто ввів сюжет Христа в літературний твір, був Ф. М. cheap albion gold Достоєвський, з його сном Алеши Карамазова. Традиція ця на початку ХХ століття була якоюсь мірою продовжена Л. albion silver Андрєєвим і Д. Мережковским.

Століття ХХ, з його достатком і розмаїтістю літературних течій і жанрів, досить багатий на зображення Христа як мотив або сюжету добутків. Це й «Майстер і Маргарита» Булгакова, і «Закон вічності» Думбадзе, і «Факультет непотрібних речей» Домбровського, і «Плаха» Айтматова, і «Замах на міражі» Тендрякова. Отже, сьогодні ми спостерігаємо підвищену увагу письменників до напівлегендарної особистості Христа. buy albion gold Чим це викликано? У світі хаосу, в умовах переоцінки духовних цінностей образ Ісуса знову стає вищим моральним ідеалом для людини й людства, що вказує шлях до добра, любові, милосердю. Використання в художніх творах євангельських сюжетів мотивується також пошуками нових засобів художнього узагальнення. Зупинимося докладніше на образі Христа в Булгакова й Домбровського

У булгаковському «Майстру й Маргариті» євангельський сюжет про Иешуа й Пілата уведений не тільки через його асоціативний зв’язок з багатьма проблемами добутку, він представляє собою як би роман у романі, є його своєрідним ідейним центром. Булгаков по — своєму розповідає легенду про Христю. cheap albion gold Його герой дивно відчутний, життєвий. Це звичайна смертна людина, по — детски довірливий, простодушний, наївний, але разом з тим мудрий і проникливий. Він слабшав фізично, але сильний духовно, він як би є втіленням кращих людських якостей. Ні побої, ні покарання не можуть змусити його змінити своїм принципам. Він вражає своїм милосердям: він жалує свого суддю Пілата, що страждає хворобою; умираючий на ієрусалимському пригріві, просить у стражника дати попити розп’ятому поруч із ним розбійникові

Евангелистский сюжет звернений також і до подій нашої вітчизняної історії; письменника тривожать питання: що є істина — проходження державним інтересам або орієнтація на загальнолюдські цінності? Як з’являються відступники, зрадники? Діалоги Иешуа й Понтія Пілата проектуються на атмосферу деяких країн Європи, у тому числі й нашої, 30 — х років ХХ століття, коли особистість нещадно ущемлялася державою. Це породжувало загальну недовіру, підозрілість, страх, лукавство. Автор показує різні сторони людської вульгарності, морального розкладання, висміює тих, хто відступається від добра, зневірився у високий ідеал, став служити не Богові, а дияволові. Моральне відступництво Понтія Пілата свідчить про те, що в умовах будь — якого тоталітарного режиму навіть найдужча людина може вижити, превстигнути, керуючись лише державними орієнтирами. Але булгаковський герой не просто боягуз або відступник. Він обвинувач і жертва. Наказавши таємно ліквідувати зрадника Іуду, він мстить не тільки за Иешуа, але й за себе, тому що й сам може постраждати через донос

Тема відступництва й зрадництва, судна й наслідки, свідків і позивача становить головний пафос книги Ю. Домбровського «Факультет непотрібних речей». У його романі вона одержує багатобічну розробку. buy albion gold Автор докладно описує систему «обробки », ламання людини, перетворення його в табірний пил. Щоб домогтися величезної сили художнього узагальнення, він співвідносить час правління Антихриста (Сталіна) із християнським літочисленням. Христос і Антихрист як символи гуманного й антигуманного в людях і в суспільстві становлять два лейтмотиви роману. У Домбровського немає самостійного євангельського шару. cheap albion silver Оповідання про Христю органічно вплітається в основну дію: у розмови й суперечки героїв. Особливо багато в романі прямих перекликів 30 — х років XX сторіччя згодом виникнення християнства. Власні страждання, які випробував автор у сталінських катівнях, допомогли йому психологічно вірогідно передати мучення головного героя Зыбина й внутрішній стан самого Христа (у поданні колишнього попа Куторги, що є своєрідним двійником письменника в розумінні місії Ісуса). buy albion silver Сутність подвигу Ісуса в романі пояснюється необхідністю відновлення віри вчеловека.

Роман Ю. Домбровського, незважаючи на весь його трагічний колорит, не залишає почуття безнадійності. Не багатьом складовим колір наших націй удалося вижити в умовах тоталітарного преса. Але ті, хто вижив (головний герой роману був у їхньому числі), зберегли віру у високі гуманні початки й тим самим урятували мир, тому що, як сказано в Біблії (у романі цитується це висловлення): «Погубивший єдину душу губить увесь світ, а спасший безневинного врятує все людство». albion gold Повторюючи подвиг Христа, кращі люди врятували людство

Повернення до Христу як морального ідеалу зовсім не означає прагнення письменників догодити релігійній свідомості, що відроджується, багатьох наших сучасників. Воно обумовлено, насамперед, ідеєю порятунку, відновлення нашого миру, позбавленого «ім’я святого», трагедію якого предощущал ще на початку революції А.