vsi dorosli spochatku buli ditmi sent ekzyuperi antuan - Шкільний Всесвіт

(мої міркування над казкою А. де Сент — Екзюпері «Маленький принц»)

«Всі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам’ятає», — говорить у присвяті до своєї казки «Маленький принц» Антуан де Сент — Екзюпері. Цим вступом у дитячий добуток письменник начебто підкреслює, що він адресує його не тільки дітям, але й дорослим. Тому не дивно, що, коли читаєш цю казку, створюється враження постійного порівняння: от так бачить події Маля, а от так — доросла людина. І ця відмінність вражає!

«Діти повинні бути дуже поблажливі до дорослих», — співчуває старшим маля, і цим самим письменник запевняє, що дитяче бачення миру — людяніше, а виходить, вірніше, ніж у дорослих, і що мир повинен бути зовсім не таким, котрої його роблять дорослі люди. Особливо вражаюч і гострої подається в казці оцінка Маленьким принцом життєвих установок різних типів дорослих, не зв’язаних між собою, тому що живуть вони самотньо на різних астероїдах. Я вважаю, що Сент — Екзюпері саме в такий спосіб удалося розкрити глибини внутрішнього миру цих людей, оскільки ним не треба прикидатися кращими, тому що вони живуть наодинці зі своєю совістю й переконаннями. Очами маляти ми начебто бачимо людство з усіма його проблемами, недоліками: турецький астроном, у відкриття якого не повірили, тому що «він був одягнений по — турецки», ледар, що спотворив свою планету, тому що вважав: «… іноді якусь свою роботу можна й відкласти, від цього нічого не трапиться». Знайомимося ми й з королем, для якого «головне — щоб поважали його авторитет», з пихатим честолюбцем, з пияком, якому соромно за згубний недолік. Бізнесмен із четвертої планети жадібно вважав зірки, «щоб бути богатым».

«Дивні люди ці дорослі», — не розуміє їхнє маля. Але, на щастя, зустрічаються йому й інші: ліхтарник з п’ятої планети, що «не смішний. Напевно тому, що він не думає про себе». Старий географ викликає в Маленького принца (а через нього й у нас) повага, вона заявляє, що в планети Земля «гарна репутація».

Сент — Екзюпері подає портрет людства нашої планети, що складається з відповідної кількості знайомих нам жителів з попередніх планет. Так виникає перед нами наша рідна Земля, сповнена, з погляду маляти, усілякої нісенітниці: властолюбства, пихи, жадібності, пияцтва, щиросердечної черствості. На жаль, ті нісенітниці мають силу, а все розумне, гарне, гарне — слабке. І дорослі не зауважують нісенітниці, усякій «дурниці» надають більше ваги, а головного — краси природи й людських відносин, правдивості, товариськості, щирості — не бачать і тому не визнають. Маленький принц переконує нас, що в житті могли б бути й інші відносини, коли б люди намагалися «приручати» один іншого, налагоджувати між собою зв’язку, коли б вони сприймали мир не очами, а серцем

«Добре бачить тільки серце, головного очам не видно», — учить нас Маленький принц. Казка викликала в моїй душі цілу спалах почуттів, змусила задуматися над людськими вчинками й недоліками. І хоча вона закінчується смутно, але залишає після себе не тільки смуток, а й прагнення до прекрасного, світлому, чим наділяє людини дитинство. Цей зоряний мир важливо пронести через все життя. Говорячи словами автора, «треба старанно берегти світильники: порив вітру може погасити їх…».