vpliv krasi prirodi na moralne vixovannya gromadyanina tvoru ege 2014 po rosijskij movi - Шкільний Всесвіт

Треба бути глух і сліпим, щоб не зауважувати нескінченно мінливі картини миру, — от проблема, над якою міркує російський письменник В. Белов

Кожний рядок тексту перейнятий замилуванням красою російської Півночі. Але не всякому, уважає автор, дано бачити її. У заключних рядках есе Василь Белов немов виносить вирок своїм співвітчизникам, які іноді бувають глух і сліпими, не зауважують нескінченно мінливі картини миру

Авторська позиція в тексті чітко сформульований: Василь Белов уважає, що його сучасники розучилися бачити красу навколишньої їх природи

Я повністю згодний з думкою письменника: людина повинен, зобов’язаний любити й цінувати всю красу навколишні нас миру, тому що вона, краса, сприяє моральному вдосконалюванню громадянина

У розповіді Василя Макаровича Шукшина «Старий, сонце й дівчина» ми бачимо дивний приклад відносини до рідної природи, що оточує нас. Старий, герой добутку, щовечора приходить у те саме місце й дивиться, як заходить сонце. Поруч, що перебувала дівчині, — художниці він коментує щохвилини мінливі фарби заходу. Яким несподіваним буде для нас, читачів, і героїні відкриття, що дід — те, виявляється, сліпий! Уже більше 10 років! Як треба любити рідну землю, щоб пам’ятати протягом десятиліть її красу!

Я незабаром виїду з рідного села, але із упевненістю можу сказати, що його дивні види назавжди залишаться в моїй пам’яті. Де б я не був, і приголомшливі картини, що відкриваються з пагорбів, і чудовий ліс, і прекрасне водоймище, і соковиті поля, і вся блискуча на сонце річка будуть жити в моєму серці! Як не захоплюватися красою рідних місць?! (242 слова)