vnutrishnij mir geroya v povisti karamzina natalya boyarska dochka karamzin mikola - Шкільний Всесвіт

Н. М. Карамзин у повісті «Наталя, боярська дочка» звертається до історичного минулого Росії. Однак у центрі оповідання — любов вигаданих героїв, Наталі й Олексія

Олексій Любославский — син опального боярина, якого оббрехали перед царем злі недруги, обвинувативши його у зв’язках із заколотниками. Бояринові вдалося бігти разом із сином — підлітком у мусульманську країну на Волзі, де він і вмер у тузі за батьківщиною. Друг покійного батька допоміг Олексію повернутися й зникнути у відокремленому будиночку в лісі. Юнак виявився зовсім один, наодинці зі своїми спогадами про золоте дитинство й мріями про прощення государя. Замість свого рідного будинку знайшов він «порожні стіни, у яких пурхали кажани», і відчув «хладный жах» побачивши цієї картини. І в порожньому лісі, і серед народу — він усюди самотній. Тому зустріч із Наталею перевернула все його життя: він уперше відчув у ній рідну душу. Він вірить у те, що ця любов була послана йому Богом, як це відбулося з його покійним батьком. Він занедужує від любові, переживаючи, що батько Наталі не захоче видати дочка заміж за сина державного злочинця. Тому він зважується на зухвалі вчинки: бачиться з Наталею й умовляє її бігти й таємно обвінчатися. Він не підкупив, а впросив священика обвінчати їх: старця торкнули сльози Олексія

Війна з литовцями сприймається героєм як привід «заслужити милість царську», довівши свою хоробрість і відданість государеві. Він не заперечує, щоб Наталя їхала разом з ним: «Поїдемо й умремо разом, якщо так Богові завгодно!». Двоє, вони борються як герої, а Олексія соратники називають рятівником Батьківщини, якому російське військо зобов’язане своєю перемогою. Юнак тримає відповідь перед царем, приносячись йому «свою голову», але, зрозуміло, цар радий случаю відновити справедливість. Винагородити «гідного сина» за «злість людей і за страждання безневинного батька» він вважає своїм обов’язком, тому робить Олексія своїм іншому. Олексій кається й перед боярином Матвієм за викрадення його дочки, але сама Наталя, що скинула шолом, просить у батька прощення за них обох. Цар говорить, що «вони гідні один одного».

Дійсно, герой Н. М. Карамзина — шляхетний і чесний юнак, багато перенесший у житті, але із честю всі випробування, що витримав, і нагороджений по заслугах