vnesok lomonosova v rosijsku movu j literaturu lominosiv - Шкільний Всесвіт

Михайло Васильович Ломоносов являє собою воістину енциклопедиста епохи Відродження. І, звичайно, у рамках літератури, ми залишаємо за кадром розмова про Ломоносое — великого російського натураліста — фізику й хіміку, практиці досліднику, що відтворював у Росії флорентійську мозаїку,, що разом зі своїм однокашником Виноградовим відкрив секрет порцеляни й разом вони були засновниками порцелянового заводу під Петербургом і багато чого інше

Але нам, всім тим, хто говорить російською мовою, хто читає й шанує російську літературу, незвичайно доріг величезний внесок Ломоносова в розвиток Російської мови й літератури

Перші поетичні твори Ломоносова були прислані їм ще через границю, при «Звітах» в академію наук: французький переклад у віршах «Оди Фенелона» і оригінальна «Ода на узяття Хотина» (1739). У сутності цим починалася нова Російська література, з новими розмірами вірша, з новою мовою, почасти й з новим змістом

Славу поета Ломоносов здобуває лише після повернення своєму через границю; оди його із цього часу швидко треба одна за інший, одночасно з обов’язковими для нього перекладами російською мовою різних «вітань», що писалися по — німецькому академіком Штелиноле.

Щирим поетом Ломоносов був у тих випадках, коли у віршах стосувався «люб’язної батьківщини». Це й надавало в його очах ціну його поетичним добуткам, підвищувало їх над «бедным рифмичеством».

Поезія Ломоносова стояла цілком на ґрунті горезвісного псевдокласицизму. З останнім Ломоносов познайомився в Німеччині як з теорією, що панувала тоді всюди в Європі. Цю теорію Ломоносов увів і в нарождавшуюся росіянку літературу, де вона потім і панувала в усі продовження вісімнадцятого століття

Ломоносов у сфері російської поезії є, головним чином, чисто формальним реформатором: перетворювачем літературної мови й вірша, введшим нові літературні форми. Він цілком усвідомив, що Література не може йти вперед без формальної правильності в мові й вірші, без літературних форм. А тому сюди були спрямовані чисто вчені праці Ломоносова, що ставляться до області російської літературної мови й російського віршування

Найважливішими його працями цього роду були: «Російська граматика», «Міркування про користь книги церковної в російській мові» і «Лист про правила російського віршування», або «Міркування про нашу версифікацію». До вивчення російської граматики Ломоносов уперше застосував строгі наукові прийоми, уперше виразно й точно намітивши відношення російської літературної мови до мови церковнослов’янському, з одного боку, і до мови живого, усного мовлення, з іншої. Цим він поклав початок тому перетворенню російської літературної мови, що круто повернуло його на нову дорогу й забезпечило його подальший розвиток

Вивчаючи живийий російський мова, Ломоносов вся розмаїтість російських прислівників і говорів звела до трьох груп або прислівників, «діалектам»:

1) Московське;

2) Північне або приморське;

3) Українське або малороссийское.

Ломоносов намітив і три відтінки або «штилю» у мові: «високий», «середній» і «низький». Введення «штилів» почасти було практично необхідно. Наша новітня орфографія в найбільш істотних рисах створена Ломоносовим. Розвиваючи, зовсім самостійно, думка Тредьяковского про тонічне віршування, Ломоносов вніс у цю справу поетичне дарування, якого зовсім був позбавлений Тредьяковский.

Особі своє приховує день;

Поля покрила похмура ніч;

Зійшла на гори чорна тінь;

Промені від нас схилилися ладь;

Відкрилася безодня, зірок повна;

Зіркам числа ні, безодні дна

Уривок з «Вечірнього міркування про Божу величність при нагоді великого північного сяйва», 1743 р. — М. В.Ломоносова