vixovannya velika sprava im virishuyetsya dolya lyudini po romani goncharova oblomiv gonchariv ivan - Шкільний Всесвіт

Висловлення В. Г. Бєлінського про те, що вихованням «вирішується доля людини», можна віднести до Іллі Іллічу Обломову й Андрію Івановичу Штольцу — головним героям роману И. А. Гончарова «Обломів». Здавалося б, ці люди, що належать до тому самому класу, середовищу, часу, повинні мати однакові прагнення, світогляду, способи життя. Але чому тоді, читаючи роман, ми зауважуємо в Обломове й Штольце більше розходжень, чим схожих рис? Щоб відповісти на це питання, звернемося до джерел формування особистостей цих двох персонажів

Дитинству Илюши присвячений перший розділ добутку, що сам Гончарів назвав «увертюрою всього роману». Саме в «Сні Обломова» криється розгадка характеру Іллі Ілліча, апатичної, ледачої, бездіяльної людини, що привыкли жити за рахунок праці своїх кріпаків. Як же й у яких умовах сформувався такий характер? Илюша виховувався у дворянській родині в родовому селі Обломовка, де життя проходило по своїх особливих законах. В Обломовке панував культ їжі, сну, байдикування й повного бездоганного спокою

Іноді, щоправда, тихий плин буття порушувався «хворобами, збитками, сварками й, між іншим, працею», що для мешканців Обломовки вважався покаранням (накладеним «ще на праотців наших») і від якого з першою ж нагодою вони позбувалися

Тому Илюше, спритній, рухливій дитині, забороняли виконувати яку — небудь роботу з будинку («А слуги на що?»). І не тільки це: всього його прагнення до самостійності припинялися дружними лементами батьків і няньки, які не давали дитині й кроку ступити без догляду з остраху, що хлопчик расшибется або простудиться. Активність, зацікавленість навколишнім світом — все це порицается дорослими, що не дозволяли бігати, стрибати й гратися на вулиці, що так необхідно кожній дитині для повноцінного розвитку

Тому «шукаючі прояви сили зверталися усередину й никнули, в’янучи». А замість активності Илюше прищеплювали любов до гарної їжі й міцному пообідньому сну — «щирій подобі смерті», як сказано про нього в романі. Ідеал бездіяльності підкріплювався також нянькиными казками про « Емеле — Дурачке», що від чарівної щуки одержував різні дарунки, нічого при цьому не роблячи. «Навіщо казка не життя, а життя не казка?» — буде згодом, лежачи на своєму знаменитому дивані, сумувати Ілля Ілліч Обломів

Утворенням батьки намагалися Илюшу не обтяжувати, уважаючи, що втрачати здоров’я й пропускати свята заради навчання не коштує. Тому при кожному зручному випадку вони не пускали дитину на заняття. Незабаром і сам Илюша зрозумів, що таке розміряне й мляве існування йому по душі. Його влаштовувало, що за нього всі роблять слуги, що йому ні про що не треба хвилюватися й турбуватися

Так дитинство Илюши плавно перетекло в доросле життя, у якій мало що змінилося. В очах Обломова все його існування як і раніше розділялося на дві половини: «одна складалася із праці й нудьги — це в нього були синоніми; інша — зі спокою й мирних веселощів». Няньку перемінив Захар, Обломовку — Виборзька вулиця Петербурга

Обломів настільки боявся якої — небудь діяльності, його так лякали всякі зміни в житті, що навіть мрія про велику любов не в силах була вивести його з апатії. «Іти вперед — значить раптом скинути широкий халат не тільки із плечей, але з душі, з розуму; разом з пилом і павутиною зі стін змести павутину з око й прозріти!» Тому й спільне життя із Пшеницыной його влаштувала, тому що вона стала продовженням життя Вобломовке.

Андрій Іванович Штольц — повна протилежність Обломову. Виховувався він у небагатій родині. Батько його був німцем, що обрусів, мати — російською дворянкою. Батько навчив сина всім практичним наукам, німецькій мові. Він рано змусив Андрія працювати, був з ним по — бюргерски строгий і вимогливий

Тому в Штольце вже в юному віці виробився серйозний погляд на життя, прагматичность, а повсякденна праця стала для нього необхідністю, частиною його життя. Діяльність і енергійність допомогли Штольцу зробити кар’єру, домогтися тих висот, про які він мріяв. Він зумів правильно розпорядитися своїм життям і закладеними в ньому природою здатностями

Обломів і Штольц — люди з різними характерами й мировоззрениями, а отже, і з різними долями. Діяльний Штольц намагався «донести посудина життя до останнього дня, не протока ні однієї краплі дарма», а м’який і апатичний Обломів лінувався навіть устати з дивана й вийти з кімнати, щоб там забралися слуги. «Що загубило тебе, Ілля? Немає ім’я цьому злу…» — один раз запитала в тузі Ольга Обломова. «Є, — сказав він ледве чутно, — обломовщина!».

Відомий критик Н. А. Добролюбов також уважав провиною всіх лих Обломова «обломовщину», тобто те середовище, у якій виріс головний герой: — «позначилося нове слово нашого суспільного розвитку… Слово це — «обломовщина»; воно служить ключем до розгадки багатьох явищ російського життя».

Як ми бачимо, характер, світогляд і спосіб життя кожної людини формуються ще в дитинстві. Батьки, учителі, середовище, у якій росте дитина, — все це впливає на становлення особистості. Якщо з дитинства дитини не привчати до самостійності, до праці, не показувати на власному прикладі, що щодня потрібно робити щось корисне й не витрачати його впустую, тоді й нема чого потім дивуватися, що він виріс ледачою й безвладною людиною, так схожим на Обломова з однойменного роману Гончарова.