vijna v povisti v yacheslava kondrateva sashka kondratev v yacheslav - Шкільний Всесвіт

Глибокий імпульс, що послужив поштовхом до написання В’ячеславом Кондратьевым добутків про тяжкі бойові будні, — непохитна віра в те, що він повинен повідати про війну, про своїх друзів, що склали голову в боях під Ржевом. Автор уважав своїм обов’язком повідати читачеві військову правду, який би гіркої вона не була

Повість В. Кондратьева «Сашка» була відразу ж замічена й літературною критикою, і читачами. Вона зайняла гідне місце в ряді кращих літературних творів про воєнний час. Який ми бачимо війну в повісті В’ячеслава Кондратьева? Це рідіє в атаках і від постійних німецьких обстрілів батальйон; різні його роти, у кожній з яких залишилося по півтора десятка з первісних ста п’ятдесятьох бійців… Це три захоплені фашисти села — Панове, Усово, Овсянниково. Це яр, маленькі гайки й поле, за яким ворожа оборона, що прострілюється кулеметним і мінометним вогнем…

У центрі оповідання Кондратьева саме це овсянниковское поле, у лійках від хв, снарядів і бомб, з неприбраними трупами, із простреленими касками, що валяються, з підбитим в одному з перших боїв танком. Здавалося б, овсянниковское поле нічим не примітно — звичайне поле бою. Але для героїв повести Кондратьева все головне в їхньому житті відбувається саме тут. І багато хто з них залишаться тут назавжди…

В. Кондратьев у всіх деталях відтворює військовий побут, що надає його оповіданню особливу реалістичність, робить читача співучасником військових подій. Для людей, що воюють тут, навіть сама незначна деталь назавжди уріжеться на згадку. Для бійців овсянниковского поля змістом життя сталі й курені, і дрібні окопчики, і остання щепоть махри, і валянки, які ніяк не висушити, і полкотелка рідкої пшоняної каші в день на двох. І поки солдат живий і цілий, йому знову ходити в атаку, є, що прийде, спати, де прийде… Із цього й складалося життя солдата. Навіть смерть була тут звичної, і мало в кого залишалася надія вибратися звідси живим і непокаліченим

Комусь може здатися, що оповідання В’ячеслава Кондратьева містить і несуттєві подробиці: дата, який позначена пачка концентрату, коржа із гнилої, що раскисли картоплі. Але це все правда, та правда, що допомагає зрозуміти по — справжньому, чого коштувала російському народу Велика Вітчизняна війна. Картина військового побуту доповнюється постійним обігом В. Кондратьева до тилу. Війна в тилу лягла на плечі людей непосильною роботою, слізьми матерів, у яких сини на фронті, овдовілою часткою солдаток

У кривавому бої місцевого значення й в описі життя тилу В’ячеслав Кондратьев зобразив картину великої війни. Люди, показані в повісті, — самі звичайні. Але в їхніх долях відбивається доля мільйонів росіян під час найтяжкої війни

Кондратьев з більшою майстерністю передає напружене життя воєнного часу. У будь — який момент наказ або куля могли розлучити людей надовго, часто назавжди. Але за деякі дні й годинники, іноді в одному лише вчинку повністю проявлявся характер людини. Коли Сашка, сам поранений, перев’язав важко пораненого солдата з «папаш», і, добравшись до санвзвода, привів санітарів, він зробив цей учинок, ні мінути не роздумуючи. Такий був заклик його совісті. Він зробив те, що вважав саме собою що розуміє, не надаючи цьому великого значення

Але той поранений солдат, якому Сашка врятували життя, напевно ніколи його не забуде. І нехай він не знає навіть ім’я свого рятівника — він знає набагато більше: це шляхетна людина, що співчуває такому ж, як він сам, бійцеві

Проти нас була дуже сильна армія — добре збройна, упевнена у своїй непереможності. Армія, що відрізнялася надзвичайною жорстокістю й нелюдськістю, у якої не було ніяких моральних перешкод в обігу із супротивником. А як же зверталася із супротивником наша армія? Сашка, що б там не було, не зможе розправитися з беззбройним. Для нього це означає втрату почуття власного достоїнства, моральної переваги над фашистами. Коли в Сашки запитують, як він зважився не виконати наказ — не став розстрілювати полоненого, хіба не розумів, чим йому це загрожувало, він відповідає просто: «Люди ж ми, а не фашисти». І прості його слова наповнені глибоким змістом

Незважаючи на те, що війна зображена В’ячеславом Кондратьевым у моторошних подробицях — бруд, кров, трупи, повість «Сашка» перейнята вірою в торжество людяності. Тяжкий період війни зображує В. А. Кондратьев: ми вчимося воювати, дорого коштує нам це навчання, багатьма життями плачене за науку. Постійний мотив В. А.Кондратьева: уміти воювати — це не тільки, переборовши страх, піти під кулі, не тільки не втрачати самовладання в мінути смертельної небезпеки. Це ще полдела — не боятися. Сутужніше навчитися іншому: думати в бої й над тим, щоб втрат — вони, звичайно, неминучі на війні — все — таки було поменше, щоб зрячи й свою голову не підставляти, і людей не класти

И нехитрі слова Сашки, про те, що «люди ж ми, а не фашисти» сповнені глибокого змісту: вони повідомляють про необоримости цю людину. Добуток Кондратьева, у якому він з мужністю й безстрашністю зобразив страшну особу війни, у своїй підставі — світла і ясна книга, тому що пронизано непохитною вірою в торжество людинолюбства й гуманності