vijna ne lyub yaznist a sama bridka sprava v zhitti protivne lyudskomu rozumu j vsij lyudskij prirodi podiya po romani tolstogo vijna j mir tolstoi lev - Шкільний Всесвіт

Війна… Моє покоління представляє її тільки по розповідях. buy albion silver Так, майже з кожної родини йшли й не верталися діди, батьки, сини, брати. Так, тисячі жінок, дітей, старих гинули від холоду втылу.

Війна… Ми вимовляємо це слово, не вдумуючись у його зміст. Але нехай дійде до нашої свідомості страшне його значення. Нехай кожний відчує до глибини душі, як важко втрачати близьких, як моторошно бачити вбитих горем людей. І сьогодні питанням всіх питань, що хвилюють людство, є проблема збереження миру, запобігання погрози самознищення. buy albion gold У боротьбі за перемогу священного миру на землі беруть участь гуманісти не тільки нашого часу, але й минулих епох, і серед них безумовно виділяється монументальна фігура Л. Н. Толстого

Ніхто до Толстого в росіянці й закордонній Літературі не намагався зобразити війну так глобально, не насмілився показати її так правдиво, з таким нещадно — суворим реалізмом, як у його романі «Війна й мир». По власному визнанню письменника, він малював «жахливому, приголомшливому душу видовища» для того, щоб зруйнувати романтичний ореол, яким здавна оточували війну автори, що знали про неї понаслышке.

«Стругаючи, ні перед чим не відступаюча правда», — от, за словами Н. А. Некрасова, те нове, що вніс Толстой у зображення війни. Письменник сам цілком довідався в Криму й відбив в «Севастопольських розповідях», що таке смертельна небезпека й військова доблесть, як переживається страх бути вбитим і в чому полягає хоробрість, що знищує цей страх. Він побачив, що вигляд війни нелюдський і що в боях випробовуються моральні якості сторін, що борються, і проступають головні риси національного характеру

Антивоєнна й героїко — патріотична теми із ще більшою силою й у ще більш тісному їхньому єднанні виступають на сторінках «Війни й миру». І в авторських судженнях, і в мовах командира полку Андрія Болконского, капітана Тушина й інших улюблених толстовських героїв, що беруть участь у війні, звучить її рішучий осуд. Для них війна — це «страшна справа». albion gold Герої сприймають її як необхідність і беруть участь у ній лише тому, що від результату цієї війни залежить «питання життя й смерті батьківщини».

У загальній концепції роману мир заперечує війну. Жах смерті сотень людний на греблі Аугеста під час відступу російської армії після Аустерлица потрясає тим більше, що Толстой порівнює цей жах з видом тої ж греблі іншим часом, коли тут «стільки років мирно сиживал у ковпаку дідок — мірошник з вудками, у той час як онук його, засукавши рукава сорочки, перебирав у лійці срібну тріпотливу рибу», і «стільки років мирно проїжджали на своїх парних возах, навантажених пшеницею, у волохатих шапках і синіх курках моравы і їхали по тій же греблі, запилені борошном, з білими возами».

Неприродний стан людини на війні дуже яскраво зображено в Бородінському бої. Перед битвою Пьер бачить прекрасну картину: «Косі промені яскравого сонця кидали на місцевість, що була покрита військами й димами пострілів, що пронизують, із золотим і рожевим відтінком світло й темні, довгі тіні. cheap albion silver Далекі ліси виднілися своєю вигнутою рисою вершин на обрії, нижче блищали золоті поля й переліски…» І жити б людям у світі — росіянам і французам, насолоджуватися життям, ростити дітей, сіяти хліб! Але лунає постріл, і починається справжня «м’ясорубка»: люди, прості російські мужики, перетворюються в жорстоке знаряддя війни, у них з’являється не людський, а звірячий страх за своє життя

У Пьера він виникає, коли той уперше близько зштовхнувся із французом: «Обоє вони переляканими очами дивилися на далекі один одному особи. І обоє минулого в здивуванні про те, що вони зробили й що їм робити». Яка ж ця мерзенна, бридка справа — війна, якщо навіть розумних, утворених людей змушують перетворюватися у тварин з їхніми низинними інстинктами!

А як трагичны звістки про смерть рідних! Неможливо без сліз читати сторінки, присвячені загибелі Пети Ростова — розпачливого юного партизана… Коли трагічна звістка прийшла в будинок Ростових, «мати, відмовляючись вірити в те, що вона могла жити, коли був убитий квітучим життям її улюблений хлопчик. Рятувалася від дійсності у світі божевілля», адже найстрашніше для батьків — втрачати дітей. «Щиросердечна рана матері не могла залікуватися. cheap albion gold Смерть Пети відірвала половину її життя. Через місяць після звістки про смерть Пети, що застали її свіжою й бадьорою п’ятдесятилітньою жінкою, вона вийшла зі своєї кімнати напівмертвої й не приймаючої участі в житті бабою».

Світові події й великі явища громадського життя спостерігає в «Війні й світі» як би випадковий свідок, звичайний смертний; і ця проста, природна, неупереджена точка зору забезпечує потрібний авторові «людський погляд». Представляючи події з моральної сторони, Толстой проникає й у їх справжню історичну сутність. Саме зображення війни «у крові, стражданнях, смерті» виходить із народної крапки зору

Правителям народів — Наполеонові й Олександрові, так само як і всьому вищому суспільстві, мало справи до цих страждань. Вони або не бачать у них нічого ненормального, як Наполеон, або з гидливо — хворобливою міною відвертаються, як Олександр

Розповісти правду про війну, зауважує сам Толстой у романі, дуже важко. Його новаторство зв’язане не тільки з тим, що він показав людину на війні, але головним чином з тим, що, розвінчавши помилкову, він перший відкрив справжню героїку війни, представив її як буденну справу й, одночасно, як випробування всіх щиросердечних сил людини в момент їхньої найвищої напруги. І неминуче траплялося так, що носіями справжнього героїзму з’явилися прості, скромні люди, такі як капітани Тушин і Тимохін, забуті історією генерали Дохтуров і Коновицын, що ніколи не говорив про свої подвиги Кутузов. Саме вони впливають на хід історичних подій. Сила наказу: «Трощи, Медведєв!» — не слабшає від того, що Тушин «пропищав» його, як не тьмяніє вся його героїчна фігура від трохи комічної зовнішності

Історичні події, які надають руху народним масам, стосуються доль національних, здатні змінити — нехай драматично, але завжди благотворно — окремої людини. Так очищаються й піднімаються в нещастях Вітчизняної війни Андрій Болконский, Пьер Безухов, Наташа Ростова

Князь Андрій, наприклад, розстається зі своїми оманами: захватом стосовно Наполеона й надією однією своєю думкою, одним подвигом урятувати армію. Війна для них — і випробування. albion silver Потрібно бути готовим віддати всі, жертвувати всім, як це вміє зробити Пьер, але не вміють ті, що зібралися в Слобідському палаці імените купецтво й «шляхетне» дворянство

Таким чином, прилучення окремої людини до стихійного буття, по Толстому, завжди радісно, хоча, повторимо, часом драматично й навіть трагично.

Своїм романом Толстої змушує «полюблять життя» (його слова з листа 1865 р. до П. cheap albion gold Д. Боборыкину). Війна, яким би очищенням, випробуванням вони не була, є «наипротивнейшее людському єству стан. Адже гинуть кращі люди, а вони могли б жити й робити прекрасні вчинки. Війна не може бути привабливої. Побачивши її в дійсності, люди доходять висновку, так точно сформульованому Болконским: «Війна не люб’язність, а сама бридка справа в житті, і треба розуміти це й не грати у війну… Ціль війни — убивство… Зійдуться… buy albion gold на вбивство один одного, переб’ють, перекалічать десятки тисяч людей… і проголошують перемогу, думаючи, що чим більше побито людей, тим більше заслуга…»

Тому як останнє напуття читачеві з фінальних глав «Війни й миру» і звучать слова про те, що людина лише тоді відчує себе щасливим, коли навчиться радісно споглядати «навколо себе вічно змінюється, вічно велике, незбагненне й нескінченне життя». Вищою цінністю життя не є ні слава, якої спочатку так хотів домогтися князь Андрій, ні велика влада, до якої так прагнув Наполеон.