Серед відомих грецьких купців, які мешкали в Одесі у ХІХ ст. були родини: Інглезі, Калоеракі, Кумбарі, Манезі, Мав-ро, Раллі, Родонакі, Папахаджі, Папудови, Стаматі. Наприкінці століття їхня кількість збільшилася, серед купецької громади провідну роль почали відігравати Є. Ангеліді, Н. Арфано, В. Го-рголі, Л. Іоріні, М. Катаказі, Є. Кефелі, А. Кнері, М. Контаракі, Л. І. Курис, Н. Лазаріді, Я. Маразлі, Д. Маврокордато, П. Мавро-гені, К. Мангакі, Д. Марохуржі, В. Москулі, К. Палеолог, С. Па-падімітру, А. Пефані, А. Паподопуло, М. Севостопуло, Н. Скор-дуялі, Д. Ф. Тавакі, А. Хадзопуло, І. Хіанакі, А. Хрістіні, І. Хур-музі, Є. Чакні та інші [1].
Одним із найвідоміших був торговий дім братів Раллі. П’ятеро братів народилися на о. Хіос: Янніс (1785—1859), Ав-густіс (1792—1878), Пандія (1793—1865), Томас (1799—1858) і Евстратіос (1800—1884). Перший філіал цього торгового дому був відкритий у Ліворно братами Яннісом і Евстратіосом. Тут служив також 16-річний Лука Раллі. У 1818 р. брати Раллі відкрили філіал свого дому також і в Лондоні. В Одесу Янніс переїхав у 1822 р. Тут він одружився з Лучією Сторні. Янніс багато подорожував і був відомою та шанованою людиною в місті. У 1828 р. брати Раллі відкривають філіал власного торгового дому в Одесі і саме Яннісу доручають керівництво ним [7]. Активна комерційна діяльність і успіхи у підприємництві сприяли тому, що в 1832 р.. Янніса Раллі було обрано консулом Сполучених штатів Америки в Одесі. У листуванні англійських дипломатів неодноразово вказувалося на освіченість грецького купця щодо торговельних оборудок. У своїх звітах він ставив до відома американських підприємців дані про ціни та номенклатуру товарів внутрішнього ринку Росії. В 1835 р. Янніс Раллі подав клопотання про надання йому російського підданства та
183
Зарахування до купецької гільдії. Того самого року клопотання було задоволене [7].
У 1837 р. філіали «Раллі-Лондон» і «Раллі-Аргентина» відкрили відділення в Криму під назвою «Ралліс-Ангелатос». У 1849 р. Кримське відділення стає філіалом торгового дому в Константинополі. Загалом, у ХІХ ст. брати Раллі мали відділення в Манчестері (Евратіос Раллі), Лондоні (Пандія Раллі), Константинополі (Томас Раллі), Марселі (Августіс Раллі), Одесі (Янніс Раллі) [8].
Основним принципом роботи філіалів була точність у доставці товарів. Вони торгували бавовною, спеціями, шкірою, вовною, цукром, металами, хлібом, жирами. Обсяги торгових угод були значними. Так, обіг внутрішньої торгівлі лише А. Раллі склав у 1853 р. близько 2 млн. крб.. У Янніса Раллі та Лучії Сто-рні був син Стефанос, який одружився в Одесі з Еленою Яннопу-лу. Випадкова смерть дружини залишила сиротами двох дітей подружжя, Янніса (1843—1870) і Олександра (1844—1874). Сте-фанос одружився вдруге з француженкою Марі Епіте, з якою в нього було семеро дітей. Продовжуючи справу батька, Стефанос дещо змінив напрямок комерційної діяльності торгового дому та від торгівлі зерном і промисловими виробами перейшов до торгівлі металевими виробами. Він, як і його батько, користувався повагою серед мешканців міста і був обраний громадським радником, почесним мировим суддею та мав інші поважні посади у органах управління Одеси. Його син Петро служив офіцером у царській гвардії. В 1895 р. родина вирішила виділити фінансові кошти для запровадження в Новоросійському університеті стипендії імені Петра Степановича Раллі [9].
Дочка останнього Лизавета вийшла заміж за державного радника і сенатора князя Олексія Лобанова-Ростовцева. Лише одна з дочок – Лукія, продовжувала традиції власників торгових домів і вийшла заміж за Ахіллея Кумбарі, нащадка багатої грецької родини. Приклад змішаних сімей Раллі свідчить, що деякі нащадки грецьких родів поступово відходили від свого коріння та входили до дворянського стану Російської імперії. Після смерті Стефаноса його справу продовжив у 1901 р. син Павло. Він народився в Одесі у 1852 р., закінчив Новоросійський університет, був одружений із росіянкою родом із Сизрані Катериною Юрійовною та мав дочку Магдалену. Павло Раллі був великим землевласником, мав будинки та цукровий завод. Він також був президентом Одеського процентного банку та членом
184
Правління Одеського Облікового банку. Родина відома була благодійною діяльністю. У своєму маєтку на Поділлі Павло Раллі постійно запроваджував нові методи господарювання, організував лікарню для робітників, матеріально підтримував молодь, яка мала музичні здібності. Після смерті Павла Раллі у 1911 р. припинив своє існування одеський філіал торгового дому Раллі. Єдина його сестра Елені померла в 1923 р. в Одесі [10, с.258].
Відомою в Одесі була також родина Родоканакі, вихідців із о. Хіос. У 1819 р. голова родини Еммануіл відкрив торгові доми в Смирні, Константинополі й Одесі. Головний філіал торгового дому Родоканакі, основним напрямком діяльності якого був вивіз зерна, був у Константинополі. Грецький купець направив свого сина Федора до Одеси та доручив йому керівництво філіалом. Брати Родоканакі ввозили до України вироби європейської промисловості, меблі, тканини, папір, а отримували через Одеський філіал зерно, тваринний жир, льон, вовну та інші продукти сільського господарства. У 1828 р. Федір Родоканакі одружився з Аріетою – донькою хіоського купця Хоми Гала-ти. У 1834 р. грецьким урядом Федора Родоканакі призначено послом в Одесі. Це призначення зміцнило суспільне становище Ф. Родоканакі. З середини ХІХ ст. Федір Родоканакі стає власником суден і пароплавів. Основними маршрутами їхнього пересування були країни Західної Європи. В 1843 р. купець першої гільдії отримав звання комерційного радника [11].