vidannya tvoriv bajrona - Шкільний Всесвіт

Клопоти про видання написаних під час подорожі творів Байрона взяв на себе його давній знайомий, один із перших читачів «Годин дозвілля», маловідомий письменник і перекладач Даллас. Він познайомив Байрона з видавцем і продавцем книг Мерреєм, що надовго став майже єдиним видавцем його творів.

Насамперед вирішено було надрукувати найбільшу зі створених на Сході поем — «Паломництво Чайльд-Гарольда», що складалася тоді, як ми знаємо, із двох пісень. І видавці, і сам автор навряд чи підозрювали, що цій поемі призначений тріумфальний хід країнами і континентами, і що вона стане найбільш яскравим, знаковим твором романтичної епохи у світовій літературі.

Переїхавши із Ньюстеда в Лондон і влаштувавшись там, Байрон на початку 1812 року вперше виступив у палаті лордів, де виголосив знамениту промову про луддитів. Луддитами називали себе руйнівники ткацьких верстатів, що вважалися послідовниками напів легендарного ткача Неда Луда, який ще на початку XVIII століття першим зламав в’язальну машину. Байрон знав про важке становище англійських ткачів, які втрачали роботу й заробіток через технічну революцію, що набирала темпу. Ньюстедський замок був розташований недалеко від Ноттінгема — центра текстильної промисловості країни. На багатьох фабриках цього міста робітники в знак протесту проти масових звільнень руйнували ткацькі верстати. Справа зайшла так далеко, що в парламент було внесено законопроект про страту за руйнацію машин. На відміну від ліберальної опозиції в парламенті, що лише закликала уряд до помірності у використанні військ, Байрон вимагав відхилити жорстокий законопроект та змінити умови, які змушували робітників іти на протиправні дії. «У цей час,— говорив він,— Ноттінгемське графство страждає від двох нещасть: скупчення гультіпак-військових і голоду серед населення… Ви називаєте цих людей черню, злочинною, небезпечною й неосвіченою.. але це вона дала вам можливість кинути виклик цілому світу,— вона кине виклик вам самим, якщо нестатками і нехтуванням буде доведена до розпачу!»

Далі оратор зіставив становище англійських ткачів із тим, яке він спостерігав під час своєї подорожі Португалією, Іспанією й Туреччиною, і дійшов висновку, що ніде немає такої вбогості серед робочого люду, як на його батьківщині. Поет закликав англійських законодавців відхилити жорстокий законопроект, що передбачає криваві розправи над луддитами.

Цей виступ Байрона, який пролунав у палаті лордів, поклав початок тій ненависті, що стало відчувати до нього «вище суспільство». Вона ще більше підсилилася після публікації Байроном гострого сатиричного вірша на цю ж тему — «Ода авторам білля, спрямованого проти руйнівників верстатів», де були такі рядки:

Чулки — драгоценнее жизни люд ской

. И виселиц ряд оживляет картину,

Свободиы расцвет знаменуя собой…

(Переклад О. Чюміної)