23 - Шкільний Всесвіт

А

Б

В

Г

Д

5

X

6

X

7

X

8

X

9

X

10

X

11

X

12

X

13

X

14

X

15

X

16

X

17

X

18

X

19

X

20

X

21

X

1

2

3

4

22

Г

А

Б

Д

23

Г

Д

Б

В

24

Д

А

Б

Г

25

Б

А

Г

Д

26. Вірш Лесі Українки «І все-таки до тебе думка лине…» є зразком патріотичної (громадянської) лірики.

27. Символізм.

28. «Сто років, як сконала Січ…».

29. «Геть від Москви!»

30. Чи засуджуєте ви Чіпку? (За романом Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні? »)

Внутрішній світ головного героя роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні? » Чіпки є дуже складним і супе­речливим — таким, як і в усіх нас, адже не буває на світі людей з простим характером. Тому вчинкам Чіпки, який завжди праг­нув справедливості, важко дати якусь однозначну оцінку.

З одного боку, під час читання перших частин роману кожен переймається симпатією до обдарованого й розумного, проте несправедливо скривдженого хлопця. З іншого боку, що далі читач занурюється в сюжет, то більше його починають обурю­вати злодійські вчинки вже дорослої людини, яка не слухає ні

12

13

1

Матері, ні коханої дівчини, ні Божих заповідей. Остаточне мо­ральне падіння Чіпки наприкінці роману, коли він коїть най­страшніший злочин, змушує замислитися над тим, чи справді ця людина така нещасна і чи справді вона потребує нашого співчуття. Адже Чіпка мав змогу стати таким, як Грицько, — замоленим і шанованим — чесним шляхом, проте чомусь він так і не зумів на нього стати.

Часто нашими вчинками керують зовнішні обставини, і тоді дЬводиться поступатися своїми переконаннями. Але ж для того й існує поняття честі, щоб своєчасно зупинитися! Ознайомлюю­чись із життям Чіпки, ми бачимо ці обставини, засуджуємо їх, бо вони руйнують характер і долю хлопця, який нам подобається. Соціальна несправедливість штовхнула вчорашнього хлібороба на злочинний шлях. Проте хіба до цього життя його було спов­нене справедливості? Чіпка змалечку відчуває себе непотріб­ним, відкинутим, другосортним, він зазнає так мало радості й добра і так багато болю. Уже тоді, у дитинстві, розвивається в ньому почуття помсти. Його дитячий природний розум, метику-ватість, прагнення творити добро часто перекривались нерво­вим озлобленням і ганебними вчинками (разом з пустотливим та байдужим Грицьком Чіпка з насолодою відкручує голови го­робцям).

Поступово ми усвідомлюємо, що до морального падіння юнака призвело нехтування прадідівськими законами моралі і навіть аморальність самої пореформеної Росії не виправдовує його по­зиції. У хвилини розпачу Чіпка з болем запитує: «Де ж прав­да? ». Він знаходить свою відповідь і називає грабежі на шляхах «відбиранням свого», зрівнюванням багатих з бідними. Навіть кохання ненадовго змінило Чіпчину вдачу: парубок спочатку відцурався розбишацького товариства, став сумлінним хазяї­ном. І все-таки він залишився колишнім Чіпкою: через деякий час він знову вдається до розбійництва.

Чіпку можна жаліти і можна засуджувати, адже для цього є багато підстав. Мабуть, його варто визнати трагічною особисті­стю з викривленою мораллю й роздвоєним почуттям справедли­вості. Такі люди заслуговують передусім не на осуд, а на спів­чуття.

14

,. ;—І___________________