23 - Шкільний Всесвіт

А

Б

В

Г

Д

5

X

6

X

7

X

8

X

9

X

10

X

11

X

12

X

13

X

14

X

15

X

16

X

17

X

18

X

19

X

20

X

21

X

1

2

3

4

22

Д

Б

Г

В

23

Г

В

Д

А

24

В

Д

А

Г

25

В

Г

Б

Д

ЗО

Роздвоєння натури головного героя новели полягає в тому, що, з одного боку, він мусить бути вірним революції, а з другого — його душа розривається від любові до власної матері, якій тепер загрожує реальна небезпека з боку його ж самого. Мати — це втілення чистоти, прообраз Марії, Божої Матері, і вона — місти-лище всього людського в людині, оберіг людської душі, сенс буття. Однак любов до матері заважає комунарові бути слугою революції, оскільки революція наказує вбивати, а мати кличе до доброти й любові. Образ матері — частина «Я» героя, прихо­вувана ним від усіх. Герой мусить зробити вибір, але вагається, мучиться, страждає: «Невже я, солдат революції, хиблю в цей відповідальний момент? Невже я покину чати й ганебно зраджу комуну?». Роздвоєння душі героя новели чітко визначається таким висловом, що повторюється постійно: «Я — чекіст, але я і людина».

Микола Хвильовий поступово підводить нас до висновку, що ці два поняття суперечать одне одному, що чекіст не повинен бути людиною, не є людиною. Герой не просто несе на собі тягар власної відповідальності, він переймається відповідальністю за всю історію, за ціле людське суспільство. Перед героєм прохо­дить ціла черга людей, яких він мусить прирікати на страту. їхні обличчя болем закарбовуються в його пам’яті: жінка, мати трьох дітей; мужчина, який падає на коліна та просить милос­ті, інші. І він знаходить в собі сили промовити: «Розстрілять!». Але настає момент символічного вибору — перед трибуналом у натовпі черниць опиняється його мати. Герой не просто пови­нен стратити власну матір, зректися любові до неї, він мусить вбити частину самого себе, свою власну душу. І він робить це. На мою думку, саме цей момент, коли людина перестає бути людиною, а перетворюється на сліпого і бездушного служаку «загірній комуні», яка є лише фікцією, вигадкою, чимось не­справжнім, варто засудити. Саме тому я ставлюся до героя новели «Я (Романтика)» негативно, адже тільки людина несе на собі тягар відповідальності за інших людей і жодні мрії та «загірні комуни» не можуть виправдати вбивства.

32

1

2

3

4

22

Д

В

Б

Г

23

Д

Г

В

А

24

Б

Д

А

Г

25

Д

В

Б

А