Варіант 10 | Бібліотека української мови та літератури

	А	Б	В	Г	Д
5				X
6			X
7		X
8	X
9					X
10				X
11				X
12		X
13	X
14	X
15				X
16		X
17	X
18					X
19		X
20					X
21	X

	1	2	3	4.
22	Б	Д	Г	В
23	В	Д	Г	А
24	Б	Г	Д	А
25	Г	Д	А	Б

Свого брата Андрія. А коли перед смертю Андрій нагадує братові слова батька: «Тому роду немає переводу, де брати милують згоду», — Оверко відповідає: «Рід — це основа, а найперше – держава, а коли ти на державу важиш, тоді і рід хай плаче, тоді брат брата зарубає, он як!». Це перше коло страшних ви­ пробувань, що випали на долю братів, описано надзвичайно

драматично й гостро. .-..”.■! І

Незабаром сюжет іде другим колом: Оверко стоїть перед сво­їм ворогом ^-братом Панасом і проклинає свого брата-вбивцю так само, як нещодавно прокляв його Андрій. Земля, здається, здригнулася, коли Оверкова смерть вилетіла з Панасового мау­зера. Гріх братовбивства знову повторюється, і це подвійне коло своєю страшною правдивістю вражає читача. Досягає цього письменник особливою манерою письма. В одному реченні оживає неспокійна трагічна епоха, стрімкі події бою. Лаконізм, висока метафоричність, каскад однорідних сурядних речень створюють це враження. Перше речення — це своєрідний камер­тон, який задає тон усій розповіді про подвійне коло людських страждань: саме тут звучать високі, напружені, трагічні ноти.

Зустріч махновців з Червоною армію теж завершується вбив­ством. Правда, цього разу Панас сам убиває себе. Такий кінець новели є логічним завершенням розповіді автора про страшні події громадянської війни, про великі випробування й страж­дання, які випали на долю людей. •