23 - Шкільний Всесвіт

«Уже Рік Як Я Мав Намір Просити Апостольську Столицю,

101

Щоб Мене Від Тягаря, Що Став Перебільшувати Мої Сили, Керів­ництва Дієцезіями, Зволила Звільнити. Однак Я Зволікав, Ува­жаючи За Недоцільне Залишати Дієцезії Тоді, Коли Частина єпископських Столиць У Польщі Та Росії Залишалася Без Своїх пастирів. Нині Ж, Коли Стало Мені Відомо, Що Нові Єпископи для Дієцезій Мають Бути Невдовзі Поставлені, Зі Ще Більшою сміливістю Повертаюся До Свого Наміру.

Дієцезії ЛуцькоЖитомирську Та Кам’янецьку, Котрі У червні Місяці 1901 Р. Я Прийняв, Знайшов Я У Незадовільному стані.

Капітулу Застав Я Справді Укомплектовану: Всі Чемні Та гречні, Однак Допомоги З Неї Мав Я Не Багато, БільшуБо Кіль­кість З Неї Складали 80-Річні Старці.

У Єпископальній Консисторії, Влаштованій На Зразок Ро­сійських Установ, На Чолі Також Були Замшілі Діди. Семінарію, Котра Й До 1876 Р. Не Була Зразковою, А Пізніше протягом Кількох Років Була Зачинена Урядом, Я Застав Недо­статньо Облаштованою, Та Все Ж Трохи Реформованою Й Та­кою, Що Мала Трохи Свіжого Духу.

Єпископальною Курією, Обтяженою Працею, Керував Лише один Священик, Який Мав Для Допомоги Одну Найману Світську людину.

У Дієцезії, Через Закриття Семінарії 1876 Р., Протягом 15 Років Дуже Мало Було Висвячено Священиків, А Померло Від 150 До 200, Що Спричинило Велику Недостачу Ксьондзів.

Усі Найкращі Парафії (Ріп§иіога Ьепе/Ісіа), Усі Костьоли З чудотворними Іконами Знаходилися [Під Керівництвом] Не­відповідних Ксьондзів.

Більше, Ніж З0 Парафій [Не Мали Священиків], Інші Така сама Кількість Таки Мали Настоятелів, Які Однак Через Ста­рість Та Хронічні Хвороби Були Настоятелями Лише Номінально.

Вікаріати Майже Всі Були Вакантні.

Посади Вчителів Релігії У Школах Займали Священики По­хилого Віку, Які Не Були Спроможні Належно Виконувати Свої обов‘язки. (…)