STEM Writing - Шкільний Всесвіт

Прочитайте текст, визначте його тему й головну думку. З’ясуйте стиль тексту, свою думку обґрунтуйте.

Казка про чарівне зілля

Улянка любила цю галявину. Вона була як райдужне око старого лісу, як зелене кругле озерце, як жива парасолька, виткана з мільйонів пелюсток. Рослини тут навзаводи пнулися до сонця. І всіх перемагав петрів батіг, він із високої гнучкої стеблини озирав галявину блакитними жаринами своїх квітів. За ним поспішали смутні лілові дзвоники, а за дзвониками пнулися вгору білі парасольки деревію та вінички блідо-рожевої материнки.

Тут Улянці завжди пригадується дідова казка. Є в лісі найглухіший з усіх закуток. Захований він від звірів і від людей. Залетить туди часом зозуля і, налякана завороженою тишею, відразу поспішає геть. Тільки їжаки, як смеркне, перекочуються там таємничими клубками. А ще під чорним каменем живе старий вуж. Він такий старий, що жовтогарячі цятки на лакованій голові вицвіли й стали білими, як кружальця з березової кори.

У тому закутку, схилившись над ручаєм, цвіте полум’яна квітка. Це чарівне чарнамай-зілля.

Кажуть, жив тут колись дід Чарнамай. Усі звірі, птахи, усі лісові гади були в нього на послузі, бо знав він віще слово. Вовки приносили йому м’ясо вепра, птахи збирали найкращу полуницю, вужі, гадюки та ящірки діставали духмяні й ніжні гриби, які ростуть під землею і ніколи не показуються на денне світло.

Коли дожив дід до півтораста років, прийшла й до нього смерть.

І ось у тих місцях, де жив колись старий Чарнамай, виросло над ручаєм товсте м’ясисте стебло, а на ньому розцвіла червона, гаряча, як вогонь, квітка. Ніхто ще її не бачив ніколи. А хто знайде її та зірве, той ніколи, скільки житиме, не буде сиротою. Кожна стрічна жінка буде йому матір’ю, кожний чоловік — батьком, юнак — братом, а дівчина — сестрою. У кожній сім’ї стане він рідним, серед усього народу — улюбленим сином. Як ітиме він глухою пущею — розступиться пуща, шлях широкий проляже. Як ітиме через болото — висохне твань, ствердне трясовина. А все через те, що знатиме він віще слово.

Ось іде Улянка лісом. Аж раптом такі пішли яри та стрімкі кручі, уже ні стежки, ні голосу людського…

Уже й птахи затихли. І дерева почали зустрічатись незвичайні. Ось береза як береза, а тільки покручена, наче в тузі заломила білі свої руки. Дуб як дуб, а тільки низенький, кривобокий, мов приплюснула його зверху чиясь дужа долоня. Терни кущавляться, як колюча борода, гриби з тарілку завбільшки мов стежать за кожним кроком дівчини, і зеленими важкими краплинами капає з них отрута…

Як проповз між дерев старий вуж із руку завтовшки, зупинилась Улянка — йти далі чи назад повернутися?

Глянула — і серце зайшлося: зовсім близько під кручею ручай дзвенить, і над ним схилилась червона вогненна квітка з ясним, як шматочок неба, сердечком усередині. «Чарнамай-зілля!» — шепоче Улянка. Кинулась уперед, простягла руку…

І все зникло: ні ручая, ні квітки. Лежить дівчина в траві, розкинувши руки, а світлу галявину стережуть густі липи.

За О. Донченком.

Яку оспівану в народних легендах рослину нагадує чарнамай-зілля? Які українські перекази про неї ви знаєте? Чим наділяла квітка того, хто знайде її купальської?

Про яке віще слово йдеться в тексті? Чому володіння цим словом робить людину рідною для всіх людей?

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ: стилістичні засоби фонетики, лексикології, фразеології, словотвору;

правопис: основні орфограми; види робіт: переказ із творчим завданням, твір, конспект, тези, відгук про твір мистецтва, стаття, бібліографія, анотація

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *