u chomu sila osobistosti yevgeniya bazarova po romani turgenyeva batki j diti turgenyev ivan - Шкільний Всесвіт

Роман И. С. Тургенєва «Батьки й діти» вийшов у світло в 1862 році. У цей період російської історії, коли кріпосне право було вже скасоване, особливо яскраво загострилися соціальні протиріччя, боротьба між теряющей свої передові позиції дворянською аристократією й новим, прогресивним поколінням різночинців

В «Батьках і дітях» зображуються два соціально різні середовища, два типи світогляду, два покоління із протилежними поданнями й інтересами. Однак не випадково веде дію головний герой роману — демократ Євгеній Базарів. Саме він, по справедливому зауваженню Д. И. Писарєва, «людина сильний по розуму й по характері становить центр усього роману».

И. А. Гончарів пише про те, що «повсякчас жили на світі люди, незадоволені життям… Це завжди розумні люди, і вони не уживаются з тими явищами, до яких звикає маса». Таким був і герой Тургенєва

Чим же примітний для читача й доріг авторові Євгеній Базарів? Спробуємо простежити напрямок світогляду героя й зрозуміти, у чому полягає сила особистості цієї неабиякої людини, чому його ім’я коштує в ряді з такими видатними персонажами російської літератури XIX століття, як Чацкий, Онєгін, Печорин.

Тургенєв уводить свого героя в «полуобломовскую» обстановку життя «кращих представників дворянства», уже тим самим протиставляючи його іншим діючим особам роману. Базарів як людина, що пройшла «школу праці й позбавлень», — втілення заперечення дозвільного життя. Він не мислить свого існування без постійної й завзятої роботи, що дає йому самостійність, незалежність, самоповага й право засуджувати демагогів, що сибаритствують, в особі Павла Петровича Кірсанова

Базарів справедливо й точно називає себе «самоламаним». Дійсно, з роману ми довідаємося про те, то синові лікаря довелося самостійно вчитися, самому «тягти себе по життю». Звідси — його заперечення бездіяльності, рутини, розміряної дозвільного життя

Навіть нас, сучасних читачів, вражають цілеспрямованість і невтомність у праці тургеневского персонажа, що «навіть прогулянок без мети терпіти не міг». Базарів не визнавав поняття «відпочинок», уважаючи його долею ледарів. Уже цей життєвий принцип героя свідчить про силу його особистості й вселяє мимовільну повагу

Якщо нелегкі умови й життєві випробування сформували характер Базарова, те гострий, допитливий розум, безкомпромісність поглядів, холодна практичність визначили його світогляд. Тургенєв зображує тип нігіліста — тобто людини, всі заперечливого, «не приймаючого жодного принципу на віру, яким би повагою не був оточений цей принцип». Це натура незалежна, всі подвергающая суду думки, що не відмінюється ні перед якими авторитетами, особливо якщо вони висунуті людьми недалекого розуму

Звиклий учитися на власних помилках, Базарів воліє все осягати самостійно, відкидаючи історичний досвід попередніх поколінь. Він переконаний матеріаліст, що визнає тільки те, що «можна обмацати руками, побачити очами, покласти на мову, словом, тільки те, що можна оглянути одним з п’яти почуттів».

Герой далекий романтизму, найменшого прояву сентиментальності, використовуючи ці слова чи ледве не як лайки. Думаючи, що час захоплених романтиків пішло в давня давнина, Базарів проголошує своє століття століттям холодної прозаїчності, свій час — епохою розважливих практиків, що визнають лише прикладну науку й заперечують цінність теоретичних знань

Здавалося б, все сказане свідчить явно не на користь тургеневского героя, зображуючи його як бездушного обмеженого циніка, далекого природних людських проявів. Однак варто більш глибоко вникнути в сутність цього образа, подивитися на його нігілізм під іншим кутом зору, щоб зрозуміти, то аж ніяк не всі твердження Базарова відповідають щирому положенню речей і розкривають справжню сутність його характеру

Так, Базарів не заперечує самої необхідності принципових переконань. Він тільки не хоче сліпо підкорятися загальним правилам, нерозважливо випливати за авторитетом. «Мені скажуть справа, я погоджуюся — от і всі», — це зауваження героя говорить про те, що він виступає не проти принциповості в поглядах і поводженні взагалі, а проти рабського преклоніння перед віджилими принципами, умовностями, традиціями

Не прагнучи до абстрактного ідеалу, Базарів завжди залишається самим собою при будь — якому повороті подій, що також дано далеко не кожному й свідчить про внутрішню силу й незвичайність мислення цієї людини. Він природний у всіх своїх проявах, не лицемірить, не кривить душею, не ховає «для ввічливості» різке, але справедливе слово

Ці якості тургеневского персонажа, по — моєму, не можуть не імпонувати читачеві, тому що поклонятися загальноприйнятим, але далеко не завжди істинно гідним авторитетам, злитися з безликою масою може кожна людина, але далеко не кожний здатний зберегти свою духовну цілісність, виділитися з юрби, не бути «як всі». На це здатно наважитися тільки людина твердого характеру, непохитної волі, критичного розуму. Тільки по — справжньому сильної особистості дано жити по власних переконаннях і моральних законах

Подібно всім нігілістам будь — якої епохи, Євгеній Базарів дуже самотній, не знаходить щирої й надійної підтримки з боку суспільства. Він самотній у всім: у любові, у поглядах на життя, навіть у своєму нігілізмі. Саме самітність, насамперед, сформувало його як сильну особистість, здатну витримати будь — які удари долі

Автор роману затверджує, що якщо його герой «назвався нігілістом, то треба читати — революціонером». Дійсно, базарів не був далекий ідей революційної демократії, і, у певнім відношенні, його можна віднести кразночинцам.

Однак революційність тургеневского героя, мабуть, варто розглядати не стільки в політичному, соціальному, скільки у філософських, моральному аспектах. Адже революція по своїй суті — уже преклоніння перед авторитетами, а Базарів заперечує підпорядкування будь — яким догмам. Він не визнає розподіли суспільства на класи, тому що далеко від соціальних забобонів і умовностей. Тому в основі базаровской позиції простежується прагнення зробити «революцію в розумах» — у свідомості людей, зруйнувати відсталість подань про світ і людські відносини й тим самим змінити суспільство клучшему.

Таким чином, Базарів — це людин, що випередив свою епоху й тому не зрозумілий епохою; герой, що перетворився в бунтаря — одинака, не знайшовши підтримки сучасників. Подібно Чацкому й Печорину, Базарів — герой майбутнього

Можна говорити про помилки в поглядах Базарова, не соглашать із деякими його переконаннями, але не можна в цілому не поважати цієї мужньої людини, не схилятися перед його розумом, цілеспрямованістю, волею