u chomu prichina drami larisi ogudalovoj u p yesi bezpridannicya ostrovskij oleksandr - Шкільний Всесвіт

Драма «Безприданниця» була написана в 1879 році, у ній автор відбив характерне для того часу стан: стрибок розвитку торгівлі й промисловості, зміна колишнього, старого, убік цивілізації, слабшання дворянства і його ролі в суспільстві. Але автора найбільше цікавить підйом почуття особистості, викликаний реформами, тому «Безприданниця» насамперед психологічна драма, головну роль у якій грає, звичайно ж, жінка, героїня з багатим внутрішнім миром. У своїй п’єсі Островський розкриває всю систему відносин, що складаються між жінкою й суспільством. Жінка для чоловіків стала перетворюватися з ніжної, люблячої істоти в предмет цинічного торгу, з нею звертаються як свещью.

Жертвою цього байдужного суспільства стає Лариса — головна героїня п’єси. Ця чутлива й гарна дівчина з відкритою душею співає й грає на різних музичних інструментах. Вона освічена й талановита, це залучає в будинок Огудаловых численних гостей. Лариса тягнеться до світського життя, повній любові й добра, «до кого розташована, анітрошки цього не приховує». Але чи зможе вона жити в суспільстві, де все продається й купується? Доля героїні предугадывается ще на самому початку п’єси. Її мати видавала своїх улюблених дочок тільки за багатих і знатних наречених. От і для Лариси мати вирішила знайти вигідну партію. Ця гарна й добра дівчина стає принадою для богатых наречених

Огудалова живе скромно, однак, гостей у її будинку завжди багато. І мимоволі виникає питання: де ж господарка бере гроші? Лариса створена для розкоші, вона робила приємність таким великим ділкам, як Вожеватов, Кнурів, Паратов, але за задоволення платити треба. «Дорогий діамант і оправи вимагає… і гарного ювеліра». От і збирає Огудалова гроші з тих, кому сподобалася її дочка. Але таке життя не отруїло в Ларисі простих людських якостей. Кращі сторони натури Лариси — щирість, природність, уміння глибоко любити — можуть розцінюватися людьми як недоліки в тім суспільстві, де головне достоїнство нареченої — її багате придане

Дівчина в російському суспільстві не вважається особистістю, вона всього лише наречена, а виходить, її ціль до заміжжя — заманити гідного й заможного нареченого. Цього жадає від її мати, всупереч протестам дочки: «Ми люди бедные, нам принижуватися — те все життя. Так уже краще принижуватися змолоду, щоб потім пожити по — людськи».

Лариса полюбила щиро й ніжно «блискучого боярина» Паратова, що для неї — ідеал чоловіка, і вона готова піти з ним хоч на край світла. Любов настільки велика й глибока, що героїня не може розглянути в ньому всього лише звичайного купця, що прагне тільки до особистого збагачення. Лариса вперше відчула себе щасливої, але й тут її чекає глибоке розчарування. Паратов зненацька їде, глибоко ображає її почуття. Любов зганьблена, для Паратова Лариса — лише розвага. Щиросердечні переживання дівчини збільшуються тим ганьбою, що вона пережила у власному будинку: скандал, пов’язаний з арештом касира, що втік із грошима, дав привід до пліткам і лихослів’ю про родину Огудаловых. Тому згода Лариси на шлюб з Карандышевым — змушене, він просто вчасно підкрутився. Героїня хоче виїхати жити в село, хоче тихий, скромної сімейного життя. Але Карандышев так радий своїй перемозі, що зовсім байдужо до почуттів юної особи. «Три роки я терпів приниження, три роки я зносив глузування прямо в особу від ваших знайомих; треба ж і мені, у свою чергу, посміятися над ними» — от що рухає поводженням Карандышева. Він безтактний стосовно Лариси, докоряє її минулим, «циганським табором», любов’ю до Паратову. Він, звичайно, не та людина, що міг би дати Ларисі щастя, — він занадто марнолюбний і себелюбний. На Ларису і її нареченого обрушується потік глузувань, принижень і осудів

Але, повернувшись, Паратов не приносить Ларисі радості й спокою. Він знову виїхав по терміновій необхідності, як він пояснює, «рятувати» свій маєток від недбайливих керуючих. Він знає, що винувато перед Ларисою, і довідавшись про її заміжжя, навіть радується: «…виходить, стара рахівниця покінчені», і можна знову до них приїхати. Але сама більша погано те, що для Лариси він ідеалізований. Сліпо довіряючи своєму героєві, вона не змогла побачити його справжніх мотивів: розрахунку й користі. Але перед іншими він їх навіть і не приховує: «У мене… нічого заповітного немає; знайду вигоду, так усе продам, що завгодно». Так само він відкритий і перед Харитою Ігнатіївною: «Хочу продати свою воленьку», — говорить він їй про майбутнє одруження. Своє захоплення Ларисою він розцінює як дурість, але якби він на ній женився — «от би людей — те насмішив!»

Тема торгу, влади грошей проходить по всій п’єсі, більш явно підкреслюючи ілюзорність надій Лариси на щастя. При зустрічі Паратов награно дорікає дівчину й заодно всіх жінок у підступництві й мінливості, цитуючи Шекспіра, йому важливо переконатися у своїй владі, у тім, що вона його ще любить. І вимога його до Лариси кинути нареченого під час званого обіду й виїхати з неодруженою компанією за Волгу — теж наслідок його себелюбності. Від сорому за нареченого, що веде себе бундючно, від розпачу Лариса погоджується на цю поїздку, прекрасно розуміючи, що поїздка ця вирішить усе: «Або тобі радуватися, мама, або шукай мене у Волзі». Репутація чималої дівчини буде погублена безповоротно, та й про весілля з Карандышевым можна забути. Але вона так любить Паратова й так йому вірить! Тим страшнее потім буде її прозріння, трагічний моральний вибір, що встане перед дівчиною: повернутися до Карандышеву, або стати утриманкою богатого купця

Постріл Карандашева приносить Ларисі рятування від страждань. Дівчина дякує вбивці за те, що він позбавив її від життя в цьому світі, у якому «ні від кого… не бачила співчуття, і не чула теплого, серцевого слова. Але ж так жити холодно».

Вона вмирає, прощаючи всіх людей і нікого не обвинувачуючи. Її трагедія — це трагедія чистої безкорисливої душі, що вірить у добро й любов і що усвідомила, як твердий насправді цей мир, і як вона обманювалася

У п’єсі «Безприданниця» Лариса — самотня прекрасна душа, що страждає від нерозуміння. Бути може, якби не цинічність суспільства, виявлена стосовно неї близькими людьми, доля головної героїні була б набагато счастливее.