Блок! Без нього я не можу представити нашу більшу літературу. Владимир Маяковський писав: «Творчість Олександра Блоку — ціла поетична епоха». Блок як би з’єднує два століття росіянці культури
У ранніх віршах він продовжує традиції інтимної лірики Жуковського, Фета, потім у його поезії з’являються мотиви, родинні віршам Лермонтова:
Я, отрок, запалюю свічі,
Вогонь кадильний бережу,
Вона без думки й без мови
На тім сміється бережуся
Останні добутки перегукуються із творчістю Маяковського й знаменують початок нової поезії:
Устану я в ранок мрячне,
Сонце вдарить влицо.
Ти чи, подруга бажана,
Входиш до мене на ґанок?
Навстіж ворота важкі!
Вітром пахнуло у вікно!
Пісні такі веселі
Нераздавалисъ давно.
Підйом революційного руху на грані двох століть вдихнув у Блоку нові творчі сили. Все частіше й частіше поет звертається до соціальних проблем:
Ще прекрасно сіре небо,
Ще безнадійна сіра далечінь,
Ще нещасні, прохальні хліби, Нікому не жаль, нікому не жаль!
Царське самодержавство в образі пам’ятника Петру I («Мідного вершника») протипоставлено музиці народного протесту. Блок вірить у революцію, придивляється кнароду.
Я вірю: нове століття зійде
Серед всіх нещасних поколінь
Він говорить: «Є Росія, що, вирвавшись із однієї революції, жадібно дивиться в очі інший».
У ці роки поет широко ставить проблему людини, пише — про долі народу:
У голодній і великій неволі:
И день не в день, і рік не вгод.
Коли ж всколосится поле,
Зітхне принижений народ?
Тут звучать некрасовские нотки, некрасовская біль за долю знедоленого народу. Олександр Блок не призиває до відкритої боротьби, але питання, поставлений у категоричній формі, сприймається як заклик. Все просто, ясно, зрозуміло.
У своїй поезії Блок треба від земного до піднесеного. У вірші «Про доблестях, про подвиги, про славу…» поет пише про земну любов, про реальну жінку, що пішла від улюбленого. Улюблена викликає в ліричного героя не гнів, не розчарування, а тривогу за неї долю
Не знаю, де притулок своїй гордині
Ти, мила, ти, ніжна, знайшла…
У віршованому циклі «Вільні думки» Блок пише про велике почуття людини, злитого воєдино з навколишнім світом, із природою. Це злиття з миром, незважаючи на смуток у віршах, шукало виходу в майбутньому. «Якщо ви любите мої вірші, — писав поет, — переборіть у них отрута, прочитайте в них про майбутнє».
Земне серце холоне знову
Але холоднечу я зустрічаю грудьми
Зберігаю я до людей…
Нерозділену любов
Але за любов’ю — зріє гнів,
Росте презренье й желанье
Читати в очах чоловіків і дівши
Печатка забвенья…
У роки, коли жив Блок, у Росії відбувалися більші історичні перетворення. Тонкий художник, що гостро реагує на навколишнє життя, Блок не міг не звернутися до теми Батьківщини:
Русь оперезана ріками
И нетрями оточена,
З болотами й журавлями,
И с мутним поглядом чаклуна
Звертаючись до Росії, поет виражає впевненість: «Не пропадеш, не сгинешь ти».
Олександр Блок — лірик. Тому й осмислення Батьківщини в нього своєрідне, ліричне. Він не спостерігає за нею з боку, а сам є її часткою, відчуває її біль, радується разом з нею:
Росія, убожіючи Росія,
Мені хати сірі твої,
Твої мені пісні вітрові —
Як сльози перші любові
Ліричний герой, що злився воєдино з Батьківщиною, оглядається на минуле, живе її майбутнім: «Усе, що було, усе, що буде, обступило мене: точно ці дні живу я життям всіх часів, живу музыками моєї Батьківщини».
Блок бачив Росію в постійному русі. «Росія — бура», — говорив він
Захід у крові
Із серця кров струменіє
Плач, серце, плач…
Спокою немає! Степова кобилиця
Несеться навскач!
Тема Батьківщини проходить через всю його творчість. Смуток, зневіра, песимістичні ноти в поезії Блоку були викликані усвідомленням тупика, у який зайшов старий мир. Коли поет осмислив зміст прийдешніх змін, у його поезії зазвучали життєстверджуючі ноти, які переросли в гімн Батьківщині. Поет завжди вірив у мир «прекрасний і по — людському простий». Він був упевнений, що «важке треба перебороти, а за ним буде ясний день»:
Нехай душить життя сон важкий,
Пустъ задыхаюсъ у цьому це, —
Бути може, юнак веселий
У прийдешньому скаже про мене:
Простимо угрюмство — хіба це
Прихований двигун його?
Він весь — дитя добра й світла,
Він весь — волі торжество!
Таким Олександра Блоку сприймає нині увесь читаючий світ