tvir u publicistichnomu stili na suspilnu temu tvoru po rosijskij movi - Шкільний Всесвіт

Моє відношення до різних молодіжних організацій

Говорячи про молодіжний рух, я постійно начебто ставлю себе перед вибором, до якої організації приєднатися. І в той же час міркую, потрібно чи це мені

У роки юності моїх батьків існувала лише одна молодіжна організація — комсомол. Мої батьки були комсомольськими активістами, однак це жодним чином не допомогло їм у наступному житті. Змінився суспільний ладо — змінилося й відношення до комсомолу. Мої батьки дуже тепло згадують свої комсомольські роки, адже це були роки їхньої юності. Комсомол виховував у них активну життєву позицію, однак це ніяк не відбилося на матеріальному забезпеченні нашої родини. Все життя мої батьки важко працюють, хоча й не завжди одержують за це заробітну плату. Вони звичайні трудяги, чесні й чималі люди, але в даний момент цього мало. Їх, звичайно, поважають на роботі, але повагою ситий не будеш. Мені хочеться жити краще, ніж вони. Я хочу добре одягатися, мати гарну машину, тому що впевнено, що автомобіль — це не розкіш, а засіб пересування. Але як досягти всього цього? Чи потрібні для цього молодіжні організації, якщо вони жодним чином не допомагають у житті?

Кілька років назад я перебував у дитячої організації скаутів, але мені там не сподобалося. Крім звичайних життєвих навичок, які одержує скаут, устав організації вимагає повного підпорядкування волі дорослих начальників, навіть тоді, коли начальник у чомусь помиляється. Мене не лякає сувора дисципліна, тому що я мрію стати військовим, але не хочу бути сліпим знаряддям чиєїсь волі

У даний момент існує багато молодіжних організацій, підсилилася участь молоді у всіляких партіях, однак я не впевнений, що це потрібно самої молоді. Іноді лідери цих самих партій, опираючись на молодь, досягають численних голосів на виборах, але потім нічого не роблять ні для своїх виборців, ні для кого іншого

Мене більше залучає молодіжний рух у цілому, як от: «Молодь проти ядерного озброєння», екологічний рух

Однак я не впевнений, що для цього необхідно кудись вступати. Мені здається, що для цього досить бути чималою людиною, бути громадянином. І якщо кожний з моїх ровесників відчує свою відповідальність за долю держави, за долю майбутніх поколінь, за долю людства, тоді й не буде в нас ні воєн, ні чернобылей. І це не високі фрази. Це усвідомлення своєї причетності до миру, а виходить, кжизни.

Проблеми екології й ми

Усвідомлення батьківщини до кожного з людей приходить по — своєму. Але приходить час — і кожний розуміє нерозривну єдність із рідною землею. Адже на цій землі виросли наші діди й батьки, на ній училися ходити ми й почнуть перші кроки наші нащадки. Споконвіків захищали цю землю наші предки, берегли її як самий коштовний скарб. Вона завжди була їхнім багатством, яким пишалися й захищали. А беручи від природи її дарунки, люди розуміли, що цих багатств будуть значно більше, якщо вони будуть берегти природу

У наш час перед людьми гостро стала екологічна проблема. Це пов’язане з тим, що люди вирішили стати хазяями природи, почали неї підкоряти собі. У результаті роботи виробництв забруднилися ріки. Збільшення орних земель привело до знищення лісів

Люди нерозважно експлуатують природу, а іноді просто не замислюються над наслідками своїх учинків. Безвідповідальність привела до Чорнобильської катастрофи, від якої постраждали величезні регіони України, Білорусі, Росії. У результаті аварії загинуло сотні людей. А скільки інвалідів, села й міста заражені радіонуклідами. Радіаційне тло й дотепер, через вісімнадцять років після аварії перевищує припустимі норми

Знівечена земля, знівечені люди. Мені здається, що атомні електростанції взагалі потрібно заборонити, адже поки вони існують, країна — вопасности.

Осушення боліт на Полісся залишило людей без питної води. А в нас у Харкові в результаті зміни русла ріки з’явилися підтоплені житлові масиви. Ріка зникла, залишивши по собі тільки назва. І таких фактів можна навести безліч. І шкідливіше всього, на мою думку, те, що поруч із хазяями горя стояли байдужні люди, які просто спостерігали за знищенням природи. Прикро, але таких серед нас чимало.

Невже потрібно знищити, щоб потім відроджувати? Невже люди вчаться тільки на помилках? Потрібно нарешті зрозуміти, що людина — це частка великої матері — природи, що не слід скоряти, а потрібно жити з нею в гармонії. Любити й берегти рідну землю, піклуватися про її благополуччя — от у чому полягає патріотизм