tvir po kartini yuona kupoli j lastivki yuon kostyantin - Шкільний Всесвіт

Костянтина Юона я б назвала улюбленцем долі. Усе в його житті складалося благополучно, проживши довге життя, воно до кінця своїх днів залишалося оптимістом. І радість від свого земного буття він втілював вкартинах.

Одне із самих яскравих і значимих його добутків — «Купола й ластівки». Перед нами цікавий, незвичайний ракурс. Автор немов сам був однієї із цих ластівок, витав у хмарах, і з висоти пташиного польоту побачив всю красу земного миру

Щодня, отмеряя метр за метром, ми топчемо тлінну землю, не маючи ні часу, ні бажання закинути голову нагору й побачити, як світла, чиста й прекрасне життя

Єдність піднебіння й землі втілено в картині. Золоті хрести гарного храму так і тягнуться до Бога, і слідом за ними бажають наблизитися до райського життя грішні люди. Десь на задньому плані автор зображує звичайні провінційні будинки, а на передньому — те велике, що створила людина

Яскравий архітектурний ансамбль, представлений на картині, демонструє глядачеві декоративне багатство й шлях у щасливе майбутнє. Теплому весняному дню, новому життю радуються й ластівки, і буйно зеленіючі сади, і навіть сяючі й хрести, що поблискують

Віддаляючи від глядача на задній план непоказні будинки, з їхніми непривабливими обрисами й бідними мешканцями, автор, імовірно, хоче показати кращу сторону життя. Але, я гадаю, що тим самим він видаляє нас від реальних і насущних проблем

Звичайно, мистецтво покликане сіяти гарне, розумне, вічне. Саме це робить Юона, пропонуючи глядачеві таке яскраве й оптимістичне полотно. До речі, в автора досить інших картин, де він також яскраво малює архітектурні пам’ятники

Імовірно, художника залучало саме зодчество, древні міста. Так своєрідно він намагався прищепити російській людині любов до рідної історії, учив бачити красу в повсякденному оточенні

Практично в кожному місті є сьогодні такі храми, а чи не так вуж часто ми зупиняємося, щоб вдивитися в їхню красу, оцінити багату архітектуру. Кожним куполом, кожною маківкою церкви тягнуться до піднебіння. Непогано б і людині, відсунувши на задній план все повсякденне, прилучитися, нарешті, до духовного життя