tvir po kartini korovina uzimku korovin kostyantin - Шкільний Всесвіт

Імпресіоніст Костянтин Коровин ще при житті мав досить і недоброзичливців, і поклонників. А всі тому, що одним з перших став настільки повно використовувати прийоми відтворення на полотні не ілюзорних картин, а реального життя. Його добутку знаходять відзвук у душах шанувальників, радують серця, наповнюють глядачів живлющою енергією

Так і картина «Узимку», на перший погляд простувата, але така затишна, домашня, своя. А й усього — те зображені на ній невеликий домішка, так старенька огорожа, а на передній план виставлена кінь, запряжений у сани. Але як уміло й професійно розмістив складові частини на полотні автор

Хата із забором, створюючи замкнутий простір, відгороджують від усього далек і наносного, залишаючи поруч саме потрібне й дороге. А конячка, темною плямою, що розташувалася прямо на середині полотна, своїм спокійним очікуванням підкреслює розміреність життя й налагоджений уклад у цьому будинку

Надворі зима. Досить мигцем глянути на полотно, і стає зрозуміло, що це не суворий січень, і навіть не лютий із заметіллю й поземками. Костянтин Коровин зобразив сніг таким чином, що ми почуваємо в повітрі відлига й неминуче наближення весни. Глядачеві неозброєним оком видно, що сніжок пухкий, підталий

Чому створюється таке враження, як удалося художникові відтворити структуру сніжного покриву, характерного для останньої стадії зими, нам, простим смертним зрозуміти не дано. Так будемо радуватися, що жили на землі такі таланти, віддамо їм данина поваги

Так точно створюючи звичний портрет місцевості, Коровин прагне не машинально перенести на полотно побачене, воно пізнає навколишню природу й душу самої людини. А ми, спостерігаючи, здавалося б, звичну сільську ситуацію, коли мужик запріг свою слухняну конячку й перед від’їздом зайшов у будинок, виявляємося в нього в гостях. Спокоєм і впевненістю віє від цього двору, немає тут ні напруженості, ні суєти

Саме такий був селянський уклад, працьовитий мужик з почуттям власного достоїнства, з толком, з розміщенням приступав до будь — якої справи. За це й поважали справжнього хазяїна й поміщики, і бояри. Скромний двір не блищить розкішшю, але немає тут і запустіння. Така було реальне життя в російських селах кінця XIX століття, такий побачив її й доніс до нас великий художник