tvir na temu yak ya proviv lito v seli tvir na vilnu temu - Шкільний Всесвіт

Знаєте, ні із чим не можна зрівняти відпочинок у селі. Коли навколо тебе поля й лісу, туди — сюди снують настирливі комахи, чутні мукання корів і бекання овець, коли бабуся, так мила й добра, виносить увечері в альтанку глечик свіжого прохолодного молока й окраєць свіжоспеченого хліба

Коли не треба нікуди бігти й квапитися, коли ти не бігаєш із кута в кут у пошуках кращого зв’язку для телефону або інтернету, коли за вікном співають справжні птахи, а не гудуть потоки машин, що вічно поспішають незрозуміло куди. Коли ночами ти дивишся в небо й бачиш зірки, тому що ночами тут сплять, а не працюються

Отут завжди їсти чим зайнятися. Отут у мене завжди є друзі. Отут завжди мене чекають. А знаєте, чим відрізняються хлопці із села від хлопців з міста? Усім… Абсолютно. У них немає цих дивних «божевіль» на незрозумілій музиці й з вибором кольору волосся завжди порядок, у них немає фальші й наигранности. Вони знають, що я в душі такої ж, як і вони

У селі все інше: небо начебто інше, більше сині й простору, а поля, полючи взагалі межі не мають, а гаї й ліси, таке відчуття, що такої зеленої трави я не зустрічав ще ніде.

А вода в ріці така чиста, начебто ніким не торкнута була, начебто її спеціально зберігають у такому стані. Відразу видно, що люди тут поважають природу й свою працю. Вони знають ціну всьому: життя, що оточує, людям, почуттям… усьому… Неможливо представити село без тракторів і комбайнів. Таке відчуття, начебто люди й живуть цими засевами й косовицями

Я пам’ятаю, просипався я не як звичайно, не по дзвінку будильника, а сам, із сонечком. Воно з ранку мені світило у вікно і його теплі промені опромінювали мені особа, ставало так приємно, що хотілося жити й кричати про це. Потім сонце спускалося мені на ковдру і я вставав, виходив у двір, я розумів, що зараз годин шість — сім ранку, але спати вже не хотілося

Повітря вражало прозорістю й легкістю. Я наповнював легені приємною свіжістю і йшов до лісу, адже до нього зовсім рукою подати. А в лісі взагалі життя моя зупинялася. Я йшов і не утомлювався, я сідав на пні, але не переставав любуватися пейзажем

Бабуся начебто знала, де мене шукати, тому що, коли я виходив з лісу, вона мене вже чекала. Вона тримала в руках глечик з водою свіжої, смачної, джерельної. Я напивався води й ми йшли назад, про щось весело згадуючи. Іноді вона притискала мене до себе й говорила, що я дуже швидко виріс, став гарним. Я дуже люблю ці моменти. Вечорами ми сиділи на вулиці, розмовляли й пили вкуснейшее у світі молоко…