tvir na temu vechirnya zagrava tvir na vilnu temu - Шкільний Всесвіт

Вечір — мій самий улюблений час доби. А вечірня заграва — одне із самих чарівних, заворожливих і таємничих явищ природи

Усе за будній день утомилася: і людина, і природа. Усе готується до відпочинку й до сну. І сонце теж утомилося йти по небокраї. Весь день воно працювало, зігрівало все живе, дарувало йому своє тепло й своє світло. І його вечірні промені — самі ласкаві, самі яскраві по фарбах і самі приємні. Вони, як яскравий шлейф нашого світила, заповнюють весь простір і на небі, і на землі. Захід сонця завжди буває сліпуче гарним. Коли ним любуєшся, виникає відчуття всесвітньої теплоти, гармонії й спокою

Вечірню заграву найкраще спостерігати на відкритому просторі, там, де найкраще проглядається лінія обрію. І тоді можна буде побачити буквально кожне проміннячко сонця, що плавно й повільно сідає за обрій

Особливо прекрасним буває в цей момент вечірнє небо: воно може переливатися неймовірної краси фарбами, бути те прозорим, те густим і тягучим. А якщо на небі є ще й легені хмарини, те й вони грають кольором, створюючи в небі вигадливої форми різнобарвні фігури. Є така народна прикмета: якщо захід занадто яскравий, червоний — виходить, завтра день буде вітряним. А якщо захід золотавий — те завтрашній день буде погожим

Вечірня заграва — це ще й прекрасний час для медитації. Це можливість помізкувати, дивлячись на сідаюче сонце, як пройшов день, чи всі задумані плани були виконані, що коштувало б зробити по — іншому й чи всі вдалося

Це також можливість будувати плани й на майбутній день. А ще дуже добре размышляется вечернею зарозвівайся про сенс життя, про сутність людини, про красу й пишноту природи. Саме в такий момент людин гармонійно себе відчуває частиною природи й Всесвіту

Здається, сонце усе ще висіло над обрієм — і раптом воно різко зникає за ним. Сонце сіло — наступили сутінки. Затихають останні звуки й догоряють останні фарби. День уступає ночі. На небі з’являються місяць і перші зірки. Ніч. Темрява. Тиша