Інвентаризація в шкільній бібліотеці почалася зненацька. Причиною стала скарга якогось батька, що дітям видають книги з пожовтілими від старості сторінками, які чи ледве не розсипалися в порох при читанні. Санітарна станція примчалася швидко, як швидка допомога

Кілька сотень хрестоматій, довідників, підручників по різних дисциплінах були зняті з бібліотечних стелажів, перев’язані мотузкою й опущені в шкільний підвал. Одне зв’язування книг при перенесенні розсипалася. Школяр згріб старі підручники в оберемок і недбало кинув їх у підвалі на підлогу, як би говорячи: «Так кому ви вже потрібні»!

Біля дверей упала товста хрестоматія закордонної літератури 1956 року видання. Її лощеные сторінки дійсно пожовкли від часу, але вид книги як і раніше був презентабельним

— Вам там не дме? — робко запитала величний фоліант Контурна Карта по географії, що лежала поруч. — Я, на жаль, не можу допомогти вам пересунутися із протягу…

— Так що ви, голубушка, киньте, — велично відповіла Хрестоматія, — я предмет неживий, застуда мені не загрожує…

— А вас що викинули? — поцікавився в Хрестоматії Буквар

— Через неуцтво, — сумно відповіла Закордонна Хрестоматія. —

Добутку класиків світової літератури в скороченнях, зібрані на моїх сторінках, стали тепер нікому не потрібні. Десятиліття назад я була нарозхват в учнів 9 і 10 класів. Не в кожної дитини була дефіцитна бібліотека Всесвітньої літератури. Та й не кожний школяр міг подужати в оригіналі «Дон Ки Хота» Сервантеса, «Розбійників» Шиллера.

У радянський час не видавали поетичні збірники Ґете й Гейне, але багато їхніх віршів зберігаються в моїх надрах, а від дітей вимагали освічуватися. От ребятки й ганялися один за одним, щоб роздобути мене. Пам’ятаю, одна дівчинка вночі сиділа за столом і, вмочаючи перо в чорнильницю, акуратно переписувала в зошит рядка з «Лорелии»: «Не знаю, про що я тужу». Ранком вона передала мене своїм товаришам

Хлопці того часу до книг ставилися дбайливо, не загинали кінці сторінок, не робили чорнилом позначки в текстах. На мені було багато шикарних обкладинок, між сторінок лежали типографські й саморобні закладки. Я була настільною книгою в керівника шкільного драмгуртка, коли він готовив постановку Дон Ки Хота. Як він жагуче зараховував з мого аркуша для школярів монолог лицаря сумного образа! І от тепер я сама перетворилася в Даму сумного образа, у тінь колишнього…

Ранком прийшла машина для вивозу макулатури. У підвал спустився сторож і, побачивши Хрестоматію на підлозі, сказала:

— Яке варварство! Хіба можна здавати в утиль таке антикварне видання?

Жінка підняла книгу й сховала її під робочим халатом, біля серця