tvir mirkuvannya po tekstu yu nagibina zimovij dub tvir po rosijskij movi - Шкільний Всесвіт

Хотілося б процитувати слова відомого російського письменника 20 століття, Костянтина Георгійовича Паустовского: «Немає нічого такого в житті й у нашій свідомості, чого не можна було б передати російським словом».

Знаходжу ці слова сповненими мудрості й життєвим досвідом. Доказом тому може служити текст Ю. Нагибіна «Зимовий дуб». Про нього й хотілося б поговорити

Природа — Таємниця. Природа — загадка. Природа подібна до ящика Пандоры. Що вона вкриває усередині? Як це відбивається й сприймається людиною, що залишився наодинці із природою? А от як — людина стає самим собою

Це ми можемо віднести й до Ганни Василівні, викладачеві Російської мови в сільській школі. Вона пройшла той же шлях, що ніколи пройшов і її учень, усвідомила, що кожна людина — це таємниця, це загадка лісу, що чекає, щоб неї розкрили

У своєму тексті, Нагибін часто звертається до такого образотворчого прийому, як порівняння. Основна функція порівняння — опис художньої сторони об’єкта. Даний прийом ґрунтується на зіставленні одного поняття або явища сдругим.

Прикладом можуть служити пропозиції 5 — 11, де автор дає опис дубу. Кожне слово тут несе в собі важливе значеннєве навантаження. Деяких здивувало б наступне явище: сніг набився в розрізи кори. Це просто. Це буденно. Але авторові вдається підібрати такі порівняння, що цей стовбур і цей сніг перестають здаватися нам чимсь звичним

Ганні Василівні стовбур представляється «прошитим срібними нитками»… І це свідчить про те, що порівняння дійсно дають можливість побачити в явищі нові, прекрасні й колись невидимі сторони

Даний уривок таїть у собі ще одне порівняння, нічим не уступає першому. Листа з дуба не обпала восени, і кожний листик укритий снігом, нібито «чехольчиком». Узяті разом, ці «чехольчики» переливаються й блискають «мириадами малюсіньких дзеркал».

Порівняння мають форму орудного відмінка, що відповідає усній народній творчості. Здавалася б така малість. Усього кілька слів, але як перетворює перед нами картина, фарбами якої є метафори, епітети й порівняння!

Російський мова багата й невичерпний, він зберігає в собі величезні можливості, що дозволяють слову звучати інакше, що дозволяють перетворити це слово в образ, бачення, що назавжди запам’ятатися впамяти.