tragichnist obraza bazarova turgenyev ivan - Шкільний Всесвіт

У Російській літературі існує ряд імен, без яких ми не можемо уявити собі існування всієї національної культури. Ці імена відомі кожному, тому що, коли ми чуємо їх, у нас виникають чіткі асоціації з добутками, що ввійшли в скарбницю світової літератури, згодом, у яке творили ці великі люди. Одне з таких великих імен — Іван Сергійович Тургенєв

Його добутку не можна поплутати ні із чиїми іншими, у них — індивідуальність автора, його характер, світогляд, почуття й переживання. Письменник як би доносить до нас події, нові плини в сучасній йому життя, пропускаючи їх через призму власних відчуттів, поглядів на різні проблеми. У щирих шедеврах Тургенєва з великою психологічною вірогідністю розкриваються характери героїв. Письменник намагається пояснити їхні вчинки й думки. Герої існують невідривно від навколишнього світу, вони тісно пов’язані з ним, піддаються його впливу, переймаються новомодними ідеями, а іноді й відкидають їх після довгих пошуків і помилок

Роман «Батьки й діти» (1862 р.) з’явився після розриву автора з журналом «Сучасник» в «Російському віснику». Роман був опублікований у момент крайнього загострення суспільної боротьби. У Петербурзі спалахнули студентські хвилювання, і почалися масові арешти. У місті почалися пожежі. Поява роману викликало буру. Багато хто зустріли роман вороже. На Тургенєва обрушилися все — і з табору «дітей», і з табору «батьків». Тургенєв писав Поліні Віардо: «Я спробував представити конфлікт двох поколінь».

У романі показаний новий тип передового діяча — різночинця — демократа Базарова, «людини справи, а не фрази». Базарів — людин з інший світу, з іншого середовища, чим сам письменник. Тургенєв помітив появу нових людей, що називають себе нігілістами. Письменник розглядає це явище в різних аспектах. Здавалося б, і Базарів, і Аркадій Кірсанов, і Ситників належать до одного розряду людей, що дотримуються певних принципів. Вони називають себе нігілістами. Але якщо вчитатися уважніше, те стає зрозумілим, що ні Аркадій, ні Ситників не мають своїх переконань, це тимчасове захоплення модним плином, але не більше того. Тургенєв показав свого героя одинаком, що розуміє, що їх «нігілізм» — це жалюгідне наслідування сильної особистості. Тургенєва не задовольняли ні «батьки», ні «діти». Він не зміг полюбити Базарова, але визнав його силу й віддав йому данина поваги. Тургенєв не співчуває жодному зі своїх діючих осіб. Представники минулого («батьки») зображені з нещадною вірністю. Вони гарні люди, але про цих гарних людей не пошкодує Росія. Базарів, людина сильний по розуму й характеру, становить центр роману. Він представник нового молодого покоління, у його особистості згруповані ті риси, які були властиві революціонерам — демократам. Він практик, ідеалів і авторитетів для нього не існує, тому що він не зустрічає собі рівних і на все має свої власні переконання. «Я нічиїх думок не підтримую, я маю свої», — напівпрезирливо заявляє Базарів. По своїх розумових запитах Базарів вище навколишнього його середовища. Захоплення науками, прагнення докопатися до суті, широкий кругозір, критичне відношення до дійсності й почуття власного достоїнства — от характерні риси Євгенія Базарова. Критик Писарєв поставив Базарова в один ряд з героєм роману Чернишевського — Рахметовым. Базарів — нігіліст, але далі цього він не пішов. Він уважав, що на цьому його функція кінчена. Він говорить: «Спочатку потрібно місце розчистити, а будувати будуть інші». Погляди Базарова, висловлені в суперечках з Павлом Петровичем Кірсановим, близькі поглядам вождів революційної демократії, але він набагато розходиться з ними. Писарєв писав про те, що «базаровщина — це хвороба того часу, і її треба вистраждати». Базарів, одержимий цією хворобою, відрізняється чудовим розумом і внаслідок цього робить сильне враження на навколишніх його людей. «У Печориных є воля без знання, у Рудиных — знання без волі, у Базаровых є й знання, і воля, думка й справи зливаються в одне ціле», — писав Писарєв. На думку Тургенєва, Базарів рано прийшов у життя, воно б міг зробити багато чого, але «умирає, не зробивши нічого». Є в ньому й негативні риси, у цьому позначилася класова обмеженість самого Тургенєва. Базарів суцільно й поруч заперечує речі, яких не знає й не розуміє. Поезія, на його думку, — дурниця, читати Пушкіна — загублений час, займатися музикою — смішно, насолоджуватися природою — безглуздо.

Любов для Євгенія — це всього лише фізіологічна потреба. Життя вносить коректування в його погляди на любов. Базарів глибоко страждає після відмови Одинцової, але від цього не стає дрібніше. Здатність людини глибоко любити Тургенєв уважав мірилом його цінності як особистості. Тургенєв багатьох своїх героїв випробовував любов’ю. Базарів вступає в сферу витончених переживань, яких він раніше не приймав. Від упевненості його не залишається й сліду. Пристрасть цілком захоплює героя, але він знаходить у собі сили порвати з егоїстичною жінкою, незважаючи на трагічність цього розриву. Відкинутий, він все — таки здобув моральну перемогу. Після кончини Добролюбова Тургенєв сказав: «Жаль загиблої, дарма витраченої сили». Те ж саме він сказав і про Базарове. У прощальних словах умираючого Базарова укладений головний зміст його життєвого фіналу: «Я потрібний Росії?.. Ні, видно, не потрібний…» Джерела страждань Базарова — передчасність появи, відсутність союзників, болісна самітність. Тургенєв писав своєму другові: «Мені мріялася фігура похмура, дика, більша, сильна, злісна, але чесна. І все — таки приречена на загибель, тому що вона коштує напередодні майбутнього…» Подібне трактування цілком пояснює врочистий акорд, що завершує історію «нової людини». Головний герой «Батьків і дітей» не знав компромісів, не відав егоїстичного почуття самозбереження. У наш час перебудови життя на такий тип особистості можна тільки рівнятися. Немаловажно для нас і інше. Базарів самовіддано виступив проти рутини духовного застою, мріяв про твердження нових суспільних відносин, нової культури. Джерела, умови, результати його діяльності були, зрозуміло, іншими. Але сама ідея — переробити мир, душу людини, вдихнути в неї живу енергію дерзань — не може не хвилювати сьогодні. Проблеми, поставлені Тургенєвим у романі, завжди актуальні. Конфлікт «батьків» з «дітьми» — застава тих безперервних змін, у яких щось шукає Бог, граючи зміною поколінь…