tragediya v povisti v tendryakova rozplata tendryakov volodimir - Шкільний Всесвіт

У повісті В. Тендрякова «Розплата», як і в романі И. С.Тургенєва «Батьки й діти», піднята проблема поколінь. Тільки дії, описані в повісті «Розплата», відбуваються в сучасному світі

З болем у душі сприймається образ Коли Корякина. Ми бачимо перед собою високого худенького підлітка з «витягнутою шиєю, гострим підборіддям, блідою невиразною гримасою й зведеними пальцями на гострих колінах». Йому немає ще й шістнадцяти, а він уже вбивця — убивця рідного батька…

Але жоден Коля винуватий у цій трагедії. Дорослі, які оточували хлопчика, не запобігли лиху, думаючи більше про свої проблеми. Ніхто з них вчасно не спробував заглянути в душу взрослеющего дитини. Ніхто не зрозумів, що сутужніше всього йому в цій трагічній ситуації

У першу чергу, звичайно, винуватий батько Коли. Він своїм розгульним, п’яним, жорстоким життям провокував щодня сина на злочин. Не знімається провина й з матері — тихої, слабкої, багатостраждальної жінки. Заради сина вона повинна була зібрати всі свої внутрішні сили й волю, щоб розвестися з жорстоким чоловіком і дати можливість хлопчиськові рости в нормальній домашній обстановці. Спокійне дитинство дитини — це перший обов’язок матері. Невже вона не розуміла, що взрослеющий син уже не зможе виносити знущання батька й, рано або пізно, кинеться на захист матері?

Причетні до цієї трагедії й чоловіки Глуховы, які всі ці роки знали про нещастя, що відбуваються в родині Корякиных. Вони, звичайно, піклувалися про матеріальний добробут у родині й про те, щоб Рафаїл Корякин не втратив роботу. Цим Людмила Глухова замолювала свою давню провину перед Ганною. Але не подумали чоловіки Глуховы про те, що щовечора Рафаїл Корякин п’ян і жорстоким був перед сином

Багато років дебоші й знущання над родиною з боку Рафы Корякина відбувалися на очах у сусідів. Але сусіди в сучасному світі живуть за принципом: «Моя хата скраю…»

Знали й у школі, що родина Корякиных неблагополучна. Але Коля останнім часом, завдяки Соні Потехиной, змінився в кращу сторону. Тому школа й послабила свою увагу стосовно родини. Учитель Аркадій Кирилович Памятнов — прекрасна, високоморальна людина. Він учив дітей добру й тому, що треба боротися зі злом, бути рішучим і безкомпромісним. Звичайно, зі злом треба боротися. Але, на жаль, життя така, що треба йти на компроміси, бути гнучким у рішенні проблем. Бувають дуже складні життєві ситуації, які неможливо вирішити, відразу вибравши правильну відповідь. Уміти знаходити компроміси, застосовувати гнучкість у рішенні проблем — це й називається життєвою мудрістю. Завдяки цим навичкам, лиху сутужніше людини застати врасплох. Людина стає життєстійким. А життєстійкість — головна якість у сучасному світі. Учитель Памятнов це зрозумів і визнав свою помилку

Так, Коля Корякин винуватий. Але винуватий не один. Цю трагедію можна було запобігти