torguye toj dribnimi pochuttyami xto serce vsim na pokaz vidkrivaye shekspir vilyam - Шкільний Всесвіт

Людські почуття. Дрібні вони або високі, але вони керують людиною і його вчинками. Самі почуття дають духовний хліб людині, збагачують його або принижують. Адже й велич людини виміряється не ростом і статурою, а силою його почуттів. І навіть почуття власної значимості й людського достоїнства властиві, на жаль, не всім людям

Але варто віддати належне епосі Відродження, що збагатила людину такими шедеврами, які висвітили справжню силу людських почуттів

Розглядаючи твору Вільяма Шекспіра, розумієш, якою глибиною думки керувався драматург, зображуючи людські почуття. Здається, що сам він міг перейнятися почуттями своїх героїв. І герої вони не за назвою, а через надзвичайну силу, що їм дана автором. Але кожний персонаж Шекспіра сприймається в нерозривній єдності зі своєю епохою. Здається, що для трагедії «Ромео й Джульетта» було досить самих лише почуттів, але автор зобразив і місто — держава Верону, і протиборство родин, і вуличні бої, і бали, і молодіжні вечірки

Але герої Шекспіра, незалежно від місця й часу, — це його сучасники. Навіть образи античних персонажів несуть відбиток епохи Відродження. І цей відбиток проявляється саме в почуттях. Хоча корінні конфліктів, у яких перебувають герої, є соціальними, однак трагедії цих героїв сугубо людські. Людська велич — у вічному протиріччі з людськими вадами й недоліками. Хіба що Макбета можна зарахувати до злодіїв, а всі останні — просто люди. Але важливо, що вантаж, що лежить на душі в кожного персонажа, він несе по — своєму.

И нерідко сімейна драма стає драмою цілої держави. Це ми спостерігаємо й в «Гамлеті», і в «Королі Лірі». І людські страсті, які виникають у палаці короля Ліра, захоплюють всі діючі обличчя, не щадять ні батька, ні брата, ні сестри, ні чоловіка. Війна не на життя, а на смерть стирає й старечу сивину, і квітучу молодість

Сутність людини, її місце в житті і її вазі в суспільстві — от у чому ця трагедія

Справа в тому, що герої добутку порушили закони, за яких відбуваються всі суспільні зв’язування, за яких діти підкоряються батькам, а батьки турбуються про їх, за яких піддані підкоряються королеві, а король турбується про їх. У трагедії «Король Лір» батько виганяє з будинку дочка, дві інші виганяють із будинку батька, одна сестра отруює іншу, найменша дочка йде війною на власну батьківщину. Те ж відбувається й з підданими, де Глостер виганяє сина, а незаконний син мучить батька. Але є в добутку й інші почуття. Корделия не принижує свого достоїнства підлабузництвом до батька, при всьому народі зізнаючись йому у своїх почуттях, які вважає повністю інтимними. І тому вона залишається вигнанницею. Корделия, Эдгар, Кент, королівський блазень — люди, сповнені розуміння, внутрішнього шляхетності й людських прав

Два полярних мири, один — вигнанців, іншої — багатства й влади, добутих улесливою торгівлею почуттями Гонерильи, Регани, Корнуола й Едмонда.

Мир сильних і богатых не прощає тим, хто повстає проти нього. А людина тільки ціною власного горя й власних випробувань доходить висновку, що немає нічого більше коштовного чим життя

Іншими почуттями проймається Галилей з однойменної трагедії. Його почуття кревної помсти зливаються із глибокими міркуваннями про життя й смерть, добрі й злі, силі й слабості людини, боротьбі розуму й справедливості проти зла, що панує у світі. Але трагедія розкриває не тільки долю принца Данії, але й частки інших персонажів, з якими він взаємодіє. Це знову ж представники двох ворожих таборів. Причому, і Гамлет, і другорядні персонажі виявляють себе вдействии.

Кожне слово Гамлета б’є в крапку й зриває маски. Це твір Шекспіра вважається одним із кращих філософських добутків у всій світовій Літературі, а філософія ця виражається в боротьбі й переживанні героїв

Так, як і в трагедії «Король Лір», влада в «Гамлеті» належить жалюгідній людині — королеві Клавдію, що вчинив злочин, — убив рідного брата, але він розпоряджається частками підданих. Поруч із ним його перший міністр Полоній. От хто торгує своїми почуттями, догідливо служачи спочатку одному королеві, потім іншому. Характерними рисами Полонію є рабська покірність. Характерною рисою трагедії Шекспіра є те, що автор прирікає на загибель не тільки негативних персонажів, але й сповнених самих прекрасних гуманістичних рис. Але в цьому трагізм життя, що тільки підсилює віру автора в це життя й вчеловека.