tilki todi stanesh lyudinoyu koli navchishsya bachiti lyudini v inshomu po odnomu abo dekilkox dobutkax rosijskoi literaturi xix stolittya ostrovskij oleksandr - Шкільний Всесвіт

В основі драми «Гроза» — зображення почуття, що прокидається, особистості й нового відношення кмиру.

Закони страшного миру, де людина людині вовк, деяким персонажам здаються вічними, незмінними, непорушними. Тому Кулигин з болем викликує: «Ніколи нам, пан, не вибратися із цієї кори!» Самодурство, так яскраво показане в п’єсі, з’являється як зло, паралізує багатьох персонажів, роблячи їх безвладними, апатичними, зломленими

Але Островський показав і те, що й в окостенілому мирке Калинова може виникнути характер разючої краси й сили. Дуже важливо, що Катерина народилася й сформувалася в тих же калиновских умовах. В експозиції п’єси Катерина розповідає Варварі про своє життя в дівоцтві. Головний мотив її розповіді — всі пронизуюча взаємна любов і воля. Але це була «воля», що зовсім не вступала в протиріччя зі століттями сформованим укладом замкнутого життя жінки, все коло подань якої обмежений домашньою роботою й релігійними мріяннями

Це мир, у якому людині не спадає на думку протиставляти себе загальному, оскільки він ще й не відокремлює себе від цієї спільності, а тому й немає тут насильства, примуса. Але Катерина живе в епоху, коли самий дух цієї моралі: гармонія між окремою людиною й поданнями середовища — зникла й окостеніла форма відносин тримається на насильстві й примусі

Чуйна душа Катерины вловила це. «Так тут всі начебто з — під неволі». Дуже важливо, що саме тут, у Калинове, у душі героїні народжується нове відношення до миру, нові почуття, неясні ще самій героїні: «Щось у мені таке незвичайне. Точно я знову жити починаю, або… уже й не знаю».

Це неясне почуття — почуття, що прокидається, особистості. У душі героїні воно втілюється в любові. У Катерине народжується й росте пристрасть. почуття, Що Прокинулося, любові сприймається Катериной як страшний гріх, тому що любов до чужої людини для неї, замужньої жінки, є порушення морального боргу. У вірності своїх моральних подань Катерина не сумнівається, вона тільки бачить, що нікому з навколишні справи немає до справжньої суті цієї моралі