tema vixovannya po povisti tolstogo ditinstvo tolstoi lev - Шкільний Всесвіт

(1 варіант)

Написавши першу частину трилогії «Дитинство» про становлення людського життя, про особливості дорослішання маленького хлопчика із дворянської родини, Л. Н. Толстой поряд з різними темами розкрив у повісті й проблему виховання

Проблема виховання розглядається Львом Миколайовичем Толстим у сукупності з основними темами добутку: темою дитинства, формування особистості. Головний герой повести — автобіографічний образ. Маленький хлопчик Николенька Иртеньев, син дворянина, одержує типове для того часу домашнє виховання й утворення. Виховні функції в будинку дані не тільки батькам, але й учителям, спеціально найнятим для одержання дітьми початкового утворення: Мими (Марье Іванівні), Карлові Івановичу. Весь вигляд матінки, що говорить про її справжню доброту й любов до людей, свідчить про теплу атмосферу взаєморозуміння, що панує в будинку. Ця атмосфера створена турботливою господаркою, що однаково з усіма ласкава й привітна: Карлові Івановичу, що підійшов до матінки привітатися у вітальню перед ранковим чаєм, вона «подала руку… і поцілувала його в зморшкувату скроню», Николеньку «поцілувала в очі». Особливу принадність жіночій особі матінки надає посмішка, що зігріває всіх у будинку своєю теплотою: «Коли матінка посміхалася, як ні добре була її особа, вона робилося незрівнянно краще, і навкруги всі начебто веселело. Якби у важкі мінути життя я хоч мигцем міг бачити цю посмішку, я б не знав, що таке горе». Батько, типовий представник дворянства дев’ятнадцятого століття, у вихованні дітей був по необхідності строгий, урівноважений, піклувався про їхнє утворення. Маючи гордість, оригінальністю, світськістю, він прагнув те ж виховувати й у своїх синах. Інші люди, з якими жили й спілкувалися діти, також сприяли формуванню особистостей хлопців. Вимогливість, уміння виділити саме головне в людських відносинах відрізняли Карла Івановича, домашнього вчителя хлопчиків. Саме тому в пам’яті Николеньки Иртеньева зберігся епізод, пов’язаний з одним з уроків краснопису, коли після розмови з батьком хлопчиків Карл Іванович продиктував фразу про те, що самий тяжкий з пороків — невдячність. Своїм відношенням до людей, безкорисливою любов’ю й самопожертвою виховувала дітей ключниця Наталя Савишна. Вона випромінювала добро, теплоту

Таким чином, поставлена в повісті Л. Н. Толстого «Дитинство» проблема виховання вирішувалася письменником по — різному: через характеристику героїв, їхніх учинків, аналіз взаємин між людьми в будинку, де росли діти, через опис яких — небудь побутових ситуацій

(2 варіант)

Толстой уважає, що дитина живе в душі кожної дорослої людини. Дитяче, наївне, чисте відношення до миру є для дорослого лакмусовим папірцем, за допомогою якої він може визначити, де добро, а де зло, що істинно, а що ложно. Дитина почуває добро й несправедливість гостріше, ніж дорослий. Найбільше в дитині Толстої цінує щирість, силу віри й потреба в любові. Саме ці якості роблять із людини людини. Втрачаючи ці якості, дорослий не може так легко, як це робить дитина, знаходити внутрішній спокій, гармонію із самим собою, дозволяти протиріччя

Головний герой повети «Дитинство» Микола Иртеньев гостро почуває свої недоліки й слабості. Він незадоволений собою, своїм характером. Він увесь час зауважує за собою дурне, засуджує себе й намагається виправитися. Герой повести розсердився на Наталю Савишну за те, що його заслужено покарали, але не саме покарання скривдило хлопчика, а те, що до нього звернулася з повчанням і на «ти» служниця, що його достоїнство принизила людина, що не є для нього ровней. Няньку своєї матері, все життя, всю любов отдавшую цій родині, що ніколи не мала свого життя, Николенька називає Наталею й виношує плани мести. Коли, що помітила його настрой Наталя Савишна вибачилася перед ним і принесла йому подарунки, хлопчик плаче. Але якщо зовсім недавно він плакав від злості, тепер він плаче від сорому. Йому соромно за себе, за свою гординю, свою несправедливість стосовно іншої людини. Але, крім сорому, це ще й сльози любові, що переповняє його, каяття, що він почувається

Майже кожний епізод у повісті показує, як виховувався, формувався головний герой добутку. Він гостро почуває не тільки несправедливість, але й любов стосовно себе. Тому головне, що вплинуло на характер головного героя, — це атмосфера, що панує в цьому будинку, атмосфера любові, турботи друг про друга. Єдина нещаслива людина в родині, з погляду маленького Иртеньева, — Карл Иваныч, і маленький герой прагне зробити його счастливее, він молиться за нього, хоча повість починається з образи Николеньки на вчителя: «Дай боже йому счастия, дай мені можливість допомогти йому, полегшити його горі; я всім готовий для нього пожертвувати».