tema tvorchosti v borisa pasternaku pasternak boris - Шкільний Всесвіт

Б. Л. Пастернак, як і будь — який поет, не раз віддавався міркуванням про призначення своєї поезії, мети її існування. Пастернак почав замислюватися про це ще на самому початку своєї літературної діяльності. І в період символізму, і в період футуризму ця тема не залишала поета. Зрозуміло, що на різних етапах літературного шляху Пастернак по — різному розцінював зміст своєї діяльності

Рання творчість Пастернаку пофарбована символистическими тенденціями, із властивому цьому напрямку метафорами, образністю. Але вже незабаром поет примикає до футуристичної групи «Центрифуга». В 1917 р. він пише для неї статтю про творчість В. Маяковського, де висловлює дві вимоги, які, на його думку, застосовні до справжнього поета. Обом вимогам відповідала поезія Маяковського. По — перше, поет повинен мати ясність творчості; по — друге, нести відповідальність перед часом, вічністю, що є щирим суддею справжнього поета. Творчість поета, на думку Пастернаку, виміряється й оцінюється категоріями вічності, тільки добутку справжнього майстра можуть бути безсмертні. Таке розуміння творчості буде характерно для Пастернаку протягом усього його літературний і життєвий шляхи

Через якийсь час Пастернак вирішує, що не хоче випливати ніякій літературній течії, заявляючи про себе як про оригінального поета. Йому були тісні рамки эстетических правил того або іншого напрямку, і він став виходити у своїх віршах за їхні межі. Аналізуючи творчість цього періоду, можна говорити про те, що Пастернак став акцентувати свій талант на простоті і ясності викладу, зрозумілості образів, близькості читачеві

З виходом у світло нового збірника віршів «Сестра моя — життя» по — іншому зазвучала й тема поета й поезії в Пастернаку. У циклі «Заняття філософією» читач бачить спроби поета дати філософське визначення творчості. Такі, наприклад, вірші «Визначення поезії», «Визначення душі», «Визначення творчості». Але знову ж Пастернак вертається до розгляду зв’язку творчості з вічністю — із вселеної

Час ішов, і світорозуміння поета мінялося. До моменту видання роману «Доктор Живаго» міркування Пастернаку про роль і призначення творчості досягли свого апогею. Головний герой роману Юрій Живаго майже ідентично відтворює погляди самого автора. Безсумнівно, Живаго — натура творча; в одному з листів Пастернак навіть писав: «Цей герой повинен буде представляти щось середнє між мною, Блоком, Єсеніним і Маяковським». Виявлені після смерті Живаго вірші, які він написав колись давно, доводять авторську ідею безсмертя поета

Для розуміння того, як розкривалася ця тема в пізній творчості, варто проаналізувати вірша з останнього збірника Пастернаку «Коли розгуляється».

«Бути знаменитим некрасиво» містить у собі чітке визначення, яким повинен бути щирий поет. По Пастернаку, йому просто не можна бути відомим, «над рукописами трястися», він не повинен знати успіху. «Ціль творчості — самовіддача», і це головна мета поезії для нього. Тут він знову формулює дві вимоги поета, але вже трохи по — іншому: необхідна ясність і простота, а також творчість поета повинне бути самобутньо, індивідуально. Додає він те, що поет повинен бути близький реальним життєвим проблемам

И повинен ні єдиною часточкою

Не відступатися від імені,

Але бути живим, живим і тільки,

Живим і тільки до кінця

У вірші «Ніч» героєм є льотчик, ототожнений тут з поетом. Льотчик пролітає над миром, споглядаючи й будучи одночасно частиною цього миру, нерозривно з ним зв’язаної:

Не спи, не спи, художник,

Не віддавайся сну

Ти вічності заручник

У часу вплену.

Постійні повтори створюють ефект постійного руху; Пастернак призиває поетів іти в ногу із часом

Крім усього сказаного вище, Пастернак також є дуже християнським поетом, і, відповідно, творчість для нього — це божий дарунок; він приймає життя такий, яка вона є, і при цьому пропагує абсолютну волю творчості. І споконвічний конфлікт поета і юрби Пастернак вирішував шляхом їхнього зближення — це — те і є суть творчості, у поезії повинні відбиватися як серйозні конфлікти, так і дріб’язку життя