tema rosii v poezii cvetaevoj cvetaeva marina - Шкільний Всесвіт

Марина Цветаева, облада дивною здатністю «жити назад». Жити безтурботно й легко, начебто всі її радує й немає ніяких турбот. У своєму творчетве вона любила представляти себе різними героями. Іноді це були птаха, звірі, а іноді й люди. До справді відомо, що самою улюбленою її героїнею була Марина Мнишек, що ідеально підходила їй по характері й вдачі. У таких от образах їй народжувалися тексти й вона з легкістю могла римувати їх.

Крім постежения навколишнього світу, потигла Цветаева й Росію. Їй дуже подобалася ця дивна з її незвичайною культурою, особливим менталітетом і укладом життя. Вона намагалася зрозуміти, що ж рухає російською людиною, як він живе. Основний упор у своїй творчості вона незмінно робила на російську літературу, звертаючись до її корінь. Її цікавили билини, казки, розповіді, повісті. Вона вважала цю країну вільної, неприборканої й гордої

Навіть прихід революції був прийнятий нею як вивільнена стихія вільності, нетерпіння страсті й непокори. Після революції вона пише такі романи як: «Молодець», «На червоному коні», «Егорушка» . І всі вони з’явилися відбиттям її видимості про Росію. В 1922 році їй доводитися терміново покинути Росію, але в цій довгій розлуці вона пише безліч чудових віршів, багато хто з яких присвячуються її улюбленій країні. У той же час, іноді вона ремствує на те, що це місце вже не те що колись, що багато чого пішло в минуле і його не повернутися

В 1932 році у світло виходить вірш «Батьківщина» у якому Цветаева завзято відстоює своє право на ту Росію, що вона відвезла із собою. Яка снитися їй ночами. З тим колючою й співучою російською мовою. Але як би не було їй тужливо по рідному краї, поступово вона звикає до того місця, куди відправила її еміграція. Хоча й намагається цього не показувати. Але весь запал, з яким вона так завзято писала про Батьківщину, поступово проходить, обрываяь у двох рядках

У коненчном підсумку, вона повернулася на так гаряче улюблену Батьківщину, що обернулося для неї трагедією. Її чоловіка й дочку заарештували як зрадників і вона, з маленьким сином на руках, залишилася одна, без підтримки. Почалася війна. Їй знову довелося виїхати в евакуацію, у маленьке містечко Елабуг, де вона й зустріла свою смерть. Марина Цветатева повернулася на батьківщину й виявилася в могилі. Вона стала ще одним ликом гордої країни, що був їй так близький за духом і вдачею