tema rodini v romani leva tolstogo vijna j mir tolstoi lev - Шкільний Всесвіт

Який повинна бути родина в розумінні Толстого, ми довідаємося лише в самому кінці роману. Починається ж роман з опису невдалого шлюбу. Мова йде про князя Болконском і маленькій княгині. Він намагається бути чемним, але ми почуваємо, що він грубий з нею. Важко зрозуміти, що в ній дратує князя Андрія. Але все стає ясно, коли вона будинку продовжує розмовляти із чоловіком «тим же кокетливим тоном, яким вона зверталася й до сторонніх». Князеві Андрію обридли цей кокетливий тон, ця легка балаканина, небажання замислюватися над своїми словами. Хочеться навіть заступитися за княгиню — адже вона не винувата, вона завжди була такий, що ж він раніше не зауважував? Ні, відповідає Толстою, винувата. Винувата, тому що не почуває. Тільки чуйна й розуміюча людина може наблизитися на щастя, тому що щастя — це нагорода за безустанну роботу душі

Толстой допомагає своєму героєві, звільняючи його від цього тяжкого шлюбу. Пізніше він так само «урятує» Пьера, що теж хлебнули негод у сімейному житті з Элен. Ніхто не знає, була б щаслива Наташа, вийди вона заміж за князя Андрія, чи ні. Але Толстой почував — з Пьером їй буде краще. Запитується, чому він не з’єднав їх раніше? Однак Толстому було важливо простежити формування їхніх особистостей. І Наташа, і Пьер виконали величезну духовну роботу, що підготувала їх до сімейного щастя. Пьер проніс любов до Наташе через довгі роки. Він пройшов полон, жах смерті, страшні позбавлення, але душу його тільки зміцніла й стала ще богаче. Наташа, що пережила особисту трагедію — розрив із князем Андрієм, потім його смерть, а потім смерть свого молодшого брата Пети й хвороба матері, теж виросла духовно й змогла іншими очами подивитися на Пьера, оцінити його любов

Коли читаєш про те, як змінилася Наташа після заміжжя, спочатку стає кривдно. «Поповніла й поширела», ревнива, скуповуючи, пенис закинула. Однак треба розібратися — чому. «Вона почувала, що тс зачарування, які інстинкт її навчав уживати колись, тепер тільки минулого би смішні в очах її чоловіка, якому вона з першої мінути віддалася вся — тобто всією душею, нe залишивши жодного куточка не відкритим для нього. Вона почувала, що зв’язок рє із чоловіком трималася не тими поетичними почуттями, які залучили його до неї, а трималася чимсь іншим, невизначеним, але твердим, як зв’язок її власної душі з рє тілом.» Ну як отут не згадати бідну маленьку княгиню Болконскую, що було не дане зрозуміти те, що відкрилося Наташе. Та вважала природним звертатися до чоловіка кокетливим тоном, як до стороннього, а Наташе здавалося дурним «збивати локони, надягати роброны й співати романси, для того щоб залучити до себе свого чоловіка». Наташе було набагато важливіше почувати душу Пьера, розуміти, що його хвилює, і вгадувати його бажання. Залишаючись із ним наодинці, вона розмовляла з ним так, «як тільки розмовляють дружина із чоловіком, тобто з незвичайною ясністю й швидкістю пізнаючи й повідомляючи думки один одного, шляхом противним всім правилам логіки, без посередництва суджень, умовиводів і висновків, а зовсім особливим способом». Якщо простежити за їхньою розмовою, вона навіть може здатися забавним: іноді їхньої репліки виглядають зовсім нескладними. Але адже це — з боку. А їм не потрібні довгі, закінчені фрази, вони й так розуміють один одного, тому що замість них говорять їхньої душі. 1 Чим відрізняється родина Марьи й Миколи Ростових від родини Безухових? Мабуть, тим, що вона заснована на постійній духовній роботі однієї лише графині Марьи. Її «вічна щиросердечна напруга, що має метою тільки моральне добро дітей» захоплює й дивує Миколи, але сам він на це нездатно. Однак його замилування й преклоніння перед дружиною теж робить їхню родину міцної. Микола пишається дружиною, розуміє, що вона розумніше його й значніше, по не заздрить, а радується, уважаючи дружину частиною себе самого. Графиня Марья ж просто ніжно й покірно любить свого чоловіка: занадто довго вона чекала свого щастя й уже не вірила, що воно коли — небудь збудеться

Толстой показує життя цих двох родин, і ми цілком можемо зробити висновок про те, на чиїй стороні його симпатії. Звичайно, ідеальної в його поданні є родина Наташи й Пьера.

Та родина, де чоловік і дружина — одне ціле, де немає місця умовностям і непотрібній манірності, де сяйво око й посмішка можуть сказати набагато більше, ніж довгі, заплутані фрази. Ми не знаємо, як надалі зложиться їхнє життя, але ми розуміємо: куди б доля не закинула Пьера, Наташа завжди й скрізь буде випливати за ним, якими б тяготами й позбавленнями це їй не загрожувало