tema priznachennya poeta v suspilstvi v liriku mayakovskogo mayakovskij vladimir - Шкільний Всесвіт

Загадкова особистість футуристичного поета В. В. Маяковського дотепер залишається самою суперечливою фігурою в радянській поезії

Критики, літературознавці, шанувальники й люди, що ненавидять його творчість, дотепер сперечаються про його роль у російської поезії, і про сутність його віршів

Одні говорять про те, що він «обновив» мистецтво, вніс невідомі до цього народу нові фарби, створивши по істині незбагненний розуму мас, футуризм. Інші називають його «безталантным жонглером слів»…

Але, все — таки в одному суперечливі думки сходяться — вірші Маяковськ — загадки, неоднозначні ребуси

Напевно головне у творчості письменника — це эпатажность, виклик суспільству, когось роду гра слів, що відрізняється чітким помітним складом і ритмом, зі специфічною римою…

У своєму вірші «Нате», він прямо кидає в особу суспільству свої переконання й громогласно говорить про щире призначення поетів

В іншому своєму добутку в трагедії «Володимир Маяковський», він обрисовує протистояння мас, звичайної міщанської юрби проти людини мистецтва, поета. Однак, він і зв’язує поета із цією юрбою, говорячи про поета як про «голос» народу, захиснику, що встане на їхній захист, розповість про гноблення й нещасть. Саме в цьому, на думку Маяковського, ховається сутність щирого поета, у самопожертві й близькості кнароду.

До революції Маяковський у своїй творчості вперто пропагує вірність народної поезії й бажання створити щось новими, незаплямоване пережитками минулого

Революція 1917 року міняє ідеали поета, пише «Оду революції». Тепер він повністю настроєний на «хвилю» революції, борг поета в цей час прирівнюється в його розумінні до праці робітника за верстатом — він вихваляє революції й пророкує прийдешні зміни, які ознаменують нову еру

В «Розмові з фінінспектором про поезію» він міркує про свою роль на «сцені поезії», намагаючись розкрити таємницю свого мистецтва для себе й людей, він метафорично намагається підбити підсумок усього вищесказаного раніше про поезію й ролей людей мистецтва в долі народу й держави

Высшею нагородою для поета він уважає увековечивание його в часі, безсмертя — «з вуст на вуста його ім’я».

«У весь голос» — один з останніх творів Володимира Маяковського, у якому він підводить кінцеві підсумки свого життя, намагається глянути на себе з боку, сповідається перед нащадками й дає наставляння майбутнім поколінням…