tema nedosyazhnoi mrii u virshi bodlera plavannya bodler sharl - Шкільний Всесвіт

Свій добуток французький поет Шарль Бодлер присвятив темі людської душі і її невід’ємній рисі — здатності мріяти й прагнути до чого новому. На грані століть європейці знову відкривали для себе далекі экзотичные землі, і тому тема мандрівок нерідко виникає у творчості поетів того часу. Але в Бодлера ця тема звучить трохи інакше, як розповідь про внутрішню боротьбу людини із собою і її невтримне прагнення до таємничих берегів мрії

Кожний замолоду мріє про далекі мандрівки, і для когось ці мрії перетворюються вжизнь.

У нашій уяві мир безмежний, у реальності — «безмежно малий». Що змушує людей відправлятися в шлях? Одного — нещасна любов, іншого — «ненависть до вітчизни». Для інших мета мандрівок — знаходження далеких, невідомих земель, якогось Едему. Ці останні, напружено вдивлялися в далечінь, кожну скелю приймають за прекрасний смарагдовий берег, але знову й знову — обман. Бодлер уподібнює таких мрійників до старого пішохода, що у просвітительстві маленького віконця на горищі бачить рай

Ті, хто залишають землю заради іншої, кращої землі, неварті називатися щирими мандрівниками. Адже вони ніколи не знайдуть свій рай: він недовговічний, як зоря. Ельдорадо, міфічна країна щастя й насолоди, пролягала за межами земної реальності й відкрито для людини лише мить

Але є й інші мандрівники. Вони не тікають від турбот і нічого не шукають. Вони пливуть без напрямку й мети, їхня мрія, як хмара: сьогодні вона тут, а завтра — там, вона змінює свої обриси від найменшого подуву вітру. Така мрія марна, і тому плавання таких мрійників нудно й безбарвно. Туга й вантаж життя супроводжують його скрізь. Чому? Тому що в будь — якому краї мандрівники зустрічають лише самих себе, людський рід з його нікчемними страстями

Вічні мрійники біжать крізь дні, милі й широти; вони шукають не земну красу або багатство, а той край, «якому назви ще ні». Але де їм знайти той заповітний край. Лише Смерть може врятувати їх від марного бігу — Смерть, єдина незвідана земля

Вірш Бодлера, звичайно ж, алегоричне. Поет говорить не стільки про морські мандрівки, скільки про загальнолюдське прагнення на щастя й спокій, заради яких він позбавляє себе й щастя, і спокою. Люди наділені здатністю мріяти, і в цьому їхня сила і їхнє покарання. Поет бачить кінець людських страждань у смерті. Але у вірші звучить і інша нота: «є душі, які й у чотирьох стінах долають ворога». Може, для щастя людині потрібно насамперед заглянути в себе, і у своїй душі, а не за далекими обріями, знайти Едем своєї мрії