tema dalekix mandrivok u poezii gumileva gumilev mikola - Шкільний Всесвіт

На початку ХХ століття письменники й поети шукали своє місце в Літературі. Непростим був у поезії шлях Миколи Степановича Гумилева. Сам поет був сильною особистістю й постійно намагався знайти своє місце не тільки в поезії, але й життя: те відправляючись у тривалу подорож по Африці, те йдучи на фронт під час першої світової війни, те відкрито кидаючи виклик влади

Взагалі за своє життя Н. Гумилев зробив чотири подорожі в Африку: в 1908 році, на стику 1909 і 1910, узимку 1911 і в 1913 році за завданням Музею антропології й етнографії Академії наук побував в останній експедиції, під час якої зібрав рідкісні матеріали, що поповнили колекцію Музею

Результатом поїздки в 1908 році в Африку стала книга віршів «Романтичні квіти», що вражають читачів різноманіттям крас, незвичайністю образів, картинами різних екзотичних країн

У вірші «Жираф» даний граціозний, невимовний гарний образ екзотичної тварини:

Йому граціозна стрункість і млість дана,

И шкіру його прикрашає чарівний візерунок,

З яким рівнятися насмілиться тільки місяць,

Дроблячись і гойдаючись на волозі широких озер

Описуючи жирафа, поет уживає яскраві метафори, епітети: «вишуканий», «бродить»; порівнює вигляд тварини з «кольоровими вітрилами кораблів», а його біг з «радісним пташиним польотом».

Також у збірник «Романтичні квіти» увійшов відомий вірш Н. Гумилева про гієну — «злочинної, але чарівній цариці»:

… з печери крадеться гієна

Її стенанья люті й грубі,

Її очі лиховісні й сумовиті,

И страшні загрозливі зуби

На розоватом мармурі могили

Згодом у лірику Гумилева входять образи моря, кораблів, мотив шляху, і в такий спосіб основною темою всієї його поезії стає тема «далеких мандрівок», скитаний. Подорожуючи по світлу, Гумилев зайнятий пошуком істини, прагне знайти сенс життя. Молодого поета залучають незвідані місця, непізнані міста, екзотичні країни:

На полярних морях і на південних,

По вигинах зелених брижів,

Меж базальтових скель і перлових

Шелестять вітрила кораблів

Символами блукацького способу життя стануть кораблі й капітани — «відкривачі нових земель».

Тема пошуку істини, вищого шляху заявлена поетом у наступних добутках: «Нащадки Каїна», «У шляху», «Але у світі є інші області…», «Побиття наречених» і ін. Поет пише про блукачів, мандрівників, подорожан, що намагаються пізнати себе, свою душу, а також навколишній зовнішній мир, стати невіддільною частиною цілого, Всесвіту. Шлях пізнання нелегкий: ти те губишся в безодні часів, відчуваючи свою незначність, те, навпаки, піднімаєшся на небачену до цього висоту, стаючи центром Землі. Особливу роль здобуває поетичний образ «озер» у художньому світі поета, що те вабить своєю непередбачуваністю, то лякає своєю «чорною глибиною»:

Вабить прозорість глибоких озер,

Дивиться з докором зоря

Побувавши восени й узимку 1910 року в Абіссінії, Н. Гумилев знайомиться з абиссинскими художниками й поетами, і із цього часу коло фарб і звуків поета розширюється

8 серпня 1921 року Микола Гумилев відправляється у свою останню путь: його заарештовують по підозрі в участі в так званому «таганцевском змові», і через кілька днів російський поет був розстріляний, муза «далеких мандрівок» змовкла

Підбиваючи підсумок життєвому й творчому шляху Н. Гумилева, можна із упевненістю сказати, що протягом багатьох років поет залишався завойовником музи «далеких мандрівок». Аналізуючи гумилевскую поезію, можна говорити про те, що Микола Степанович, одночасно оспівуючи екзотичні далекі країни, також був стурбований пошуком свого шляху, своєї музи. Чи знайшов він власну дорогу в літературі? Про це можна із упевненістю сказати, читаючи вірша Н. С. Гумилева:

Так, я знаю, я вам не пари,

Я прийшов з іншої країни,

И мені подобається не гітара,

А дикунський наспів зурни