tema batkivshhini v rosijskij literaturi nekrasov mikola - Шкільний Всесвіт

Батьківщина. Вітчизна. Край рідної. Батьківщина. Рідна земля. Батьківщина — Мати. Матінка — земля. Рідна сторона. Всі ці задушевні слова аж ніяк не вичерпують повної гами почуттів, які вкладаємо ми в це святе для кожної людини поняття. Важко назвати письменника або поета, що не присвятив би Батьківщині самі щирі, що йдуть від душі рядка. Це — одна з вічних тем у вітчизняній і світовій Літературі. Величезний літературний матеріал, пов’язаний з темою Батьківщини, не можна, звичайно, умістити в повному обсязі в цей Твір, тому я хочу торкнутися творчості лише деяких письменників і поетів. Не можна не почати з такого найбільшого пам’ятника давньоруської літератури, як «Слово об полицю Игореве». До Російської землі в цілому, до російського народу звернені всі помисли, всі почуття автора «Слова». Він говорить про великі простори своєї Батьківщини, про її ріки, гори, степу, містах і селах. Але Російська земля для автора «Слова» — це не тільки російська природа й російські міста. Це насамперед російський народ. Оповідаючи про похід Ігоря, автор не забуває про народ російському. Ігор почав похід на половців «за землю Росіянку». Його воїни — це «русичи», російські сини. Переходячи границю Русі, вони прощаються зі своєю Батьківщиною, з Російською землею, і автор викликує: «Про Російська земля! Ти вже за пагорбом».

Ця ідея патріотизму характерна й для поетичної творчості нашого великого співвітчизника М. В. Ломоносова. Батьківщина, її неосяжні простори, її невичерпні природні багатства, її сила й міць, її майбутнє велич і слава — це основна тема од Ломоносова. Її уточнює й доповнює тема народу російського. Ломиносів оспівує талановитість великого російського народу, могутній дух його війська, російський флот. Він виражає тверду впевненість у тім, що Російська земля здатна народжувати власних великих учених, своїх «російських колумбов», великих діячів культури. У зв’язку із цією темою ставиться в одах Ломоносова й тема героїв, великих російських людей. Таких героїв він бачить насамперед в Івані IV і Петрові I, особливо в останньому. У знаменитій оді «На день сходження…» поет прославляє Петра як творця нової Росії. Ломиносів славить Петра як борця проти відсталості, у якій перебувала Росія до нього, славить його за створення могутньої армії й флоту, за поширення наук. Глибокою вірою в російський народ і тверде переконання в його талановитості звучать слова Ломоносова про те,

Що може власних Платонов

И швидких розумом Невтонов

Російська земля народжувати

Тема Батьківщини у творчості А. С. Пушкіна тісно пов’язана із проблемою волі народу. У вірші «Село», малюючи милі його серцю картини рідної природи, поет гнівно пише про кріпосників, що гнітять народ:

Тут барство дике, без почуття, без закону,

Привласнило собі насильницькою лозою

И праця, і власність, і час хлібороба

У дружнім посланні «До Чаадаєва» звучить полум’яний заклик поета Вітчизні присвятити «душі прекрасні пориви». Продовжувач пушкінських традицій М. Ю. Лермонтов любив свою Батьківщину високою любов’ю. Він любив її народ, її природу, бажав щастя своїй країні. На думку Лермонтова, любити Батьківщину — значить боротися за її волю, ненавидіти ті, хто тримає рідну країну в ланцюгах рабства. Любов до Батьківщини — тема таких віршів Лермонтова, як «Скарги турка», «Поле Бородіна» «Бородіно», «Два велетні». Але з особою силою й повнотою розкривається ця тема у вірші «Батьківщина», створеному поетом за кілька місяців до своєї загибелі. Тут Лермонтов протиставляє свій патріотизм патріотизму офіційному, казенному. Він заявляє про свій кревний зв’язок з росіянці, рідний йому природою, з російським народом, прикростями й радостями його життя. Свою любов до Батьківщини Лермонтов називає«дивною», тому що він любить у своїй країні народ, природу, але ненавидить «країну панів». Ця ідея любові — ненависті одержить подальший розвиток у творчості Гоголя й Некрасова. Герої «Ревізора», «Мертвих душ» — це персонажі, які можуть викликати тільки почуття ворожості, хоча й показують наших співвітчизників. Але не вони становлять гордість Росії, її душу, її майбутнє. Цим «мертвим душам» протипоставлений образ Русі як « птаха — трійки». У цьому романтичному образі виражені й любов Гоголя до Батьківщини, і його віра в її велике майбутнє. Гоголеві неясні шляхи подальшого розвитку своєї Батьківщини. Він пише: «Русь! Куди ж несешся ти, дай відповідь? Не дає відповіді!». Але в одному він був переконаний — у майбутній величі російського народу

Почуття полум’яної любові до Батьківщини пронизує вся творчість Некрасова:

Не небесам чужої Вітчизни —

Я пісні Батьківщині складав! —