svitle im ya pushkina pushkin oleksandr - Шкільний Всесвіт

Пушкін переміг час і простір. Пушкінська епоха йде усе далі від нас, а Пушкін начебто всі ближче. Основоположник і родоначальник російської літератури, він і нині самий популярний, улюблений і шанований поет нашої країни.. Всі нові й нові покоління перечитують його, нескінченно знаходячи своїх «Капітанську дочку», «Євгенія Онєгіна», «Мідного вершника», «Пікову даму».

Неослабний інтерес у читачів викликає життя, прожите поетом, — пушкінська біографія

Образ Пушкіна — Поета, воєдино злитий у нашій свідомості з образом Пушкіна — Людини, залишається для кожного з нас світлим ідеалом, яскравою зіркою добра й істини, до якої прагне розум і душа людини. Він приходить до нас лукавим і добрим казкарем, проникає в дитяче серце невигадливим віршем і наспівом і залишається надовго, на все життя. Пушкіна — наша перша, ще дитяча поетична любов

И далі Пушкін продовжує жити з нами як співак життєрадісного, життєстверджуючого погляду на мир, співак сонця, співак волі, як великий патріот і вісник світлого майбутнього, як чесний борець проти мракобісся, святенництва, проти всього, що давить, принижує людську особистість

Горда, велична поезія Пушкіна не била уклони не паную земному, не паную небесному. Вона прославляла Прекрасне, Добре, Вічне. Пушкіна був співаком волі, викривачем тиранії, деспотизму. У свій «жорстоке століття» він мав мужність написати слова, які й революціонери шістдесятих років використовували як заклик до дії:

Тирани миру! тріпотіть!

А ви, мужайтеся й внемлите,

Повстаньте, занепалі раби

Ода «Вільність» стала своєрідним маніфестом декабристських ідей, вірність яким Пушкін проніс через все своє творче життя. Про це свідчило послання друзям — декабристам, написане в 1827 році («У глибині сибірських руд…»), коли всі «коснело на Русі, дрімаючи й раболіпствуючи покірно». Це був цивільний подвиг поета, що у віршах засланим друзям не тільки співчуває їм, але виражає жагучу впевненість у тім, що батьківщина буде вільна

Окови тяжкі впадуть,

Темниці зваляться — і воля

Вас зустріне радісно у входу,

И брати меч вам віддадуть

Про вільнолюбні вірші Пушкіна Адам Міцкевич сказав, що для того, щоб наважитися написати подібне в Росії, потрібна була більша сміливість, ніж для того, щоб підняти заколот у Парижу або Лондоні

Пушкін любив Росію, багато думав про її долю, про долю російського народу. Зібравши воєдино пушкінські висловлення про Росію, можна представити, який він хотів бачити її в майбутньому. Насамперед, майбутня Росія для Пушкіна — це вільна країна, урятована від рабства, кріпосництва, гноблення,

Побачу ль, про друзі! народ не пригноблений

И рабство, занепале по манію пануючи

И над батьківщиною волі освіченої

чиЗійде нарешті прекрасна зоря?

Русь могутн і переможна бачилася Пушкіну:

чиСильна Русь? Війна й мор,

И бунт, і зовнішніх бур напір

Її, біснуючись, потрясали —

Дивитеся ж: все коштує вона!

Читаючи й перечитуючи лірикові Пушкіна, кожний росіянин людина, напевно, думає: «Мого Пушкіна». Це цілком з’ясовно. «У нас адже все від Пушкіна», — сказав Достоєвський, маючи через головну ідею російської культури й основні риси росіянці душі: гуманізм, чуйність, віру в життя. Саме це залучає нас у лірику Пушкіна, багатої, безсумнівно, і іншими темами

Пушкінська лірика тісно стикається з нашим днем, з нашими моральними й эстетическими потребами

Любовна лірика… «Я вас любив…», «На пагорбах Грузії…», «Послання А, П. Керн», «Визнання», «Мадонна»… Під впливом цих віршів народжується подання про ідеал жінки: «найчистішої принадності найчистіший зразок», «геній чистої краси».

Шедевр любовної лірики — вірш «Я пам’ятаю дивовижне мгновенье…». Це один із самих мелодійних віршів. Слова, знайдені поетом, дуже прості, але вони наповнені глибоким почуттям, змушують пережити те, що почував поет

И серце б’ється в упоенье,

И для нього воскресли знову

И божество, і вдохновенье

И життя, і сльози, і любов

Про художність любовної лірики Пушкіна говорити не треба. Це — чарівництво

Назавжди залишаються в пам’яті вірші поета, присвячені друзям. Гімном шляхетному почуттю дружби звучать рядка, звернені до товаришів — ліцеїстам:

Друзі мої, прекрасний наш союз!

Він, як душу, нероздільний і вічний

Неколебим, вільний і безтурботний…

Філософська лірика Пушкіна знайомить нас із його роздумами про сенс життя, про щастя людини, про життя й смерть. У розпачливі моменти життя в Пушкіна, великого життєлюба, вирвалося здавленим стогоном:

Дарунок даремний, дарунок випадковий,

Життя, навіщо ти мені дана?

Але заслуга Пушкіна в тім, що він учить переборювати смуток, песимістичний настрій, невір’я в життя й щастя. Оптимістичні ноти незмінно перемагають у віршах Пушкіна

Якщо життя тебе обдурить,

Не засмучуйся, не гнівайся!

У день зневіри упокорся.»

День веселощі, вір, настане

Пушкін вірив у людський розум, у те, що його безсмертний геній восторжествує над силами тьми, неуцтва, варварства, деспотизму. Він вірив, що життя буде побудована на розумні підставах

Так здраствують музи, так здраствує розум,

Ти, сонце святе, гори!

Як ця лампада блідне

Перед ясним сходом зорі,

Так помилкова мудрість мерехтить і жевріє

Перед сонцем безсмертним розуму

Так здраствує сонце, так зникне тьма?

Поезія Пушкіна — світле невичерпне джерело, що, як у казці, напуває «живою водою» усіх, хто доторкається до нього. Вона дарує нам насолода, виховує добрі почуття, учить любити й розуміти життя

В 1880 році, у день відкриття пам’ятника великому Пушкіну в Москві, А. Н. Островський сказав: «Пушкіним захоплювалися й розумніли, Пушкіним захоплюються й розумніють». Сьогодні слова драматурга звучать не менш актуально, чим у ті дні