(По добутку М. Ю. Лермонтова «Пісня про царя Івана Васильовича, молодого опричника й відважного купця Калашникова»)
Жорстокі часи опричнини відомі нам з історії. У художній Літературі ми їх також зустрічаємо, наприклад в «Пісні про царя Івана Васильовича, молодого опричника й відважного купця Калашникова» М. Ю. Лермонтова
Сваволя й беззаконня були «візитною карткою» опричників. Простий народ боявся їх, знатні люди уникали з ними зустрічей. Лермонтову дуже точно вдалося описати атмосферу царювання Івана Грозного:
Не сіяє на небі сонце червоне,
Не любуються ним хмаринки сині:
Те за трапезою сидить у златом вінці,
Сидить грізний цар Іван Васильович
Помітив цар, що пригорюнился його вірний слуга Кирибеевич: не їсть, не п’є. Розгнівався цар, «.. .стукнув палкою. І дубова підлога на полчетверти Він залізним пробив окояечником…». Довідався цар, що вірний опричник закоханий у красуню Алену Дмитрівну, але не сказав Кирибеевич, що вона — дружина купця Калашникова
Цар Іван Васильович порадив:
«„лот візьми перстенек ти мій яхонтовий
Так візьми намисто перлове…
…І пішли дарунки дорогоцінні
Ти своєї Алене Дмитрівні:
Як полюбишся — святкуй свадебку,
Не полюбишся — не прогневайся».
Знеславив опричник Кирибеевич Алену Дмитрівну перед сусідами. Зізнався в любові, пестив, цілував, фатові бухарським, подарованим чоловіком, зірвав. Обурився купець Калашников і вирішив у кулачному бої на Москві — Ріці в присутності пануючи покарати опричника. Призвав купець і братів своїх у випадку його смерті відстояти честь родини. Наступного дня зазывалы кинули клич:
«Ой, уже де ви, добрі молодці?.. ..
Мто поб’є кого, того цар нагородить,
А хто буде побитий, тому бог простить!»
Розтеклася юрба в обидва боки — вийшов готовий до бою не на життя, а на смерть купець Калашников. Сполотнів Кирибеевич, услыхав ім’я суперника. Почався «богатирський бій», і переміг у ньому Калашников. Честь дружини він відстояв, за що й поплатився власною головою, за наказом пануючи пішов на плаху за свідоме вбивство «вірного слуги». Із царської точки зору Іван Васильович відновив справедливість після смерті Кирибеевича й страти Калашникова
«Пісня про відважного купця Калашникова» написана Лермонтовим у стилі пісні — оповідання співаків — гуслярів, які співають славу страченому Калашникову й засуджують царське рішення, разошедшееся з думкою народу