img06p02 - Шкільний Всесвіт

З творчої спадщини письменників Київської Русі до нас дійшло небагато. Міжусобні війни князів, напади зовнішніх ворогів — усе це знищило значну частину багатої культури Руської держави. Але ті твори, що вціліли, мають велике пізнавальне значення.

Літописання в Київській Русі почалося ще до часів князя Ярослава Мудрого. Літописці намагалися підтримати патріотизм сучасників, викликати в них гордість за свою Батьківщину, застерегти князів від помилок. Найвидатнішою пам’яткою давньоруської літератури по праву можна назвати «Слово о полку Ігоревім». Оборона руської землі від печенігів і половців була найважливішим завданням князів ХІ-ХІІ століть. Похід Ігоря Святославича, що ліг в основу «Слова», був одним з епізодів тривалої боротьби русичів з ворогами.

Уникаючи зайвих вигадок, додержуючись історичної правди, розповідає нам автор поеми про ті давні події. І природні «знаменія ко злу» є в його розповіді, й гіркий сум через поразку русичів, коли «засумували в городах заборола, а веселість поникла», нарешті радість прибуття Ігоря до Києва: «Землі раді, городи веселі». Але червоною ниткою через усю поему проходить заклик до єднання князів в ім’я Батьківщини. Автор «Слова о полку Ігоревім», щирий патріот Київської Русі, мріє про це об’єднання, інакше «стогнати Руській землі, згадавши колишні часи і колишніх князів!»

Поема «Слово о полку Ігоревім», пройнята духом патріотизму, є справжньою перлиною літератури Київської Русі. А те, що наша давня поема була перекладена різними мовами, дає нам повне право назвати її літературною пам’яткою світового значення і шанувати її як велику цінність.